Правові коментарі

Насильство над дітьми в школі. Як діяти та запобігати?

Будь-яке насильство є порушенням прав індивідуума, яке вимагає належної реакції із сторони суспільства та держави.

Насильство між дітьми, проблема якого, на жаль, сьогодні стає для України все більш актуальною, є особливо небезпечним. Це пов’язано, зокрема, із вразливістю дитячої та підліткової психіки та впливом насильства на подальше життя дітей, які стали його жертвою або є агресорами. Наявність та зростання випадків насильства серед дітей є індикатором багатьох суспільних проблем, отже, ця проблема стосується кожного. Звідси найперше правило – не закривати очі на насильство серед дітей, не вдавати, що це існує десь далеко, не замовчувати відомих випадків та докладати всіх зусиль, щоб допомогти обом сторонам конфлікту та попередити повторення насильства.

Що таке насильство?

Для того, щоб скласти певний алгоритм дій в ситуації, коли ви дізнались про насильство між дітьми необхідно розуміти, що включає в себе це поняття. Важливо розуміти, що насильство – це не тільки і не завжди вкрай жорстокі фізичні дії відносно іншої людини (побиття, нанесення травм, каліцтв, тортури) або особливо жорстокий психологічний тиск чи приниження. Насильством є будь-які дії фізичного, психологічного, сексуального, економічного характеру, які принижують честь і гідність дитини, порушують її права, інтереси. Крім того, насильство не завжди має тривалий або систематичний характер. Насильство може мати поодинокі випадки, але це жодним чином не зменшує його негативного впливу на психіку дитини, її гідність, та не применшує його суспільної небезпечності.

Отже, якщо ви стали свідком словесних образ, насмішок між дітьми (які на перший погляд є нормою спілкування серед дітей), якщо ви бачите, що діти ображають один одного за ознаками їх матеріального достатку, інтелектуальними здібностями, соціального статусу їх батьків чи за іншими ознаками, або помітили, що діти штовхають один одного, кричать, залякують, намагаються послуговуватись іншими дітьми – знайте, що це також насильство. Адже жодна дитина не хоче і не повинна бути ображеною, приниженою, заляканою, присоромленою, висміяною або пригніченою!

Звичайно, реакцією на такі види насильства не може бути звернення в правоохоронні органи. Достатньо проводити систематичну виховну роботу з дітьми, залучати для роботи з дітьми психолога, батьків, соціальних працівників з метою попередження більш серйозних випадків насильства.

Які види насильства існують?

Визначення видів насильства, яке може мати місце серед дітей, допоможе вам зрозуміти всі його можливі прояви і зрозуміти, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Чинне законодавство України не містить нормативного визначення поняття насильства між дітьми. Проте, Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 року №2789-III чітко визначає види насильства, які можуть бути між членами сім’ї. Відповідно, по аналогії ми можемо застосувати ці види та визначення, наведені в Законі України «Про попередження насильства в сім’ї» відносно насильства, яке може існувати між дітьми в школі:

• фізичне насильство – умисне нанесення однією дитиною іншій побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди її честі і гідності;

• психологічне насильство – насильство, пов’язане з дією на психіку іншої дитини шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

• економічне насильство – позбавлення (вимагання, відбирання) їжі, одягу та іншого майна чи коштів дитини, які їй належать. В деяких випадках економічне насильство також може викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я, особливо, якщо супроводжується жорстоким, агресивним ставленням до дитини;

• сексуальне насильство – протиправне посягання на статеву недоторканість дитини, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини. Це можуть бути неприємні дотики до дитини, примушування роздягтись або інші дії більш серйозного характеру, які можуть мати ознаки кримінальних правопорушень.


Що робити, якщо ви стали свідком або дізнались про насильство між дітьми в школі?

Першочергові заходи:

1. Поставити до відома директора школи. Будь-які подальші дії повинні вчинятись лише після повідомлення про цей факт директору школи.

2. Повідомити батьків. Незалежно від того, який характер мають насильницькі дії або поведінка, необхідно сповістити батьків дитини, яка постраждала від насильства, та батьків дитини-агресора. Якщо мова йде про насильство, яке має ознаки адміністративного або кримінального правопорушення, з одночасним повідомленням про факт насильства правоохоронним органам, необхідно вимагати від батьків негайно прибути до школи. Це дозволить забезпечити захист прав дітей у відносинах з правоохоронними органами. З метою дотримання прав дітей, при можливості доцільно відразу звернутись до правозахисних організацій з проханням забезпечити прибуття їх представника або для отримання правової консультації.

За участю батьків слід вирішити питання про надання медичної або психологічної допомоги дітям, звісно крім випадків, коли така допомога повинна бути надана невідкладно.

3. Повідомити правоохоронні органи (дільничного інспектора або кримінальну міліцію у справах дітей або районний відділ міліції). Звісно, залучати правоохоронні органи потрібно в ситуаціях, коли мова йде про серйозні випадки насильства: нанесення тілесних ушкоджень, інші знущання, сексуальне насильство, крадіжки тощо.

Важливо! Згідно чинного законодавства органи і підрозділи внутрішніх справ зобов’язані негайно реагувати на заяви, повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події. Загальний строк прибуття працівників міліції на місця вчинення кримінальних правопорушень та інших подій не повинен перевищувати часу збору до виїзду та часу, мінімально необхідного для подолання відстані від ОВС до місця події (з урахуванням особливостей місцевості, погодних та дорожніх умов). Отже, якщо максимум протягом години з моменту повідомлення про випадок насильства між дітьми працівники міліції не з’являються за вашим викликом, повідомте про подію до вище стоящих правоохоронних органів, це може бути міське або обласне управління Міністерства внутрішніх справ України та вимагайте негайного прибуття працівників міліції.

Пам’ятайте! Якщо повідомлення в правоохоронні органи про факт насильства між дітьми в школі було зроблено в усній формі (по телефону), доцільно продублювати таке повідомлення шляхом подання письмової заяви. Це надасть додаткові гарантії того, що органи МВС належним чином відреагують на таке повідомлення та попередить або істотно зменшить можливість приховати цю подію, ускладнить спроби вирішити її не правовими шляхами.

Крім того, важливо знати, що будь-яке письмове звернення (заява, повідомлення) до правоохоронних органів, органів державної влади, місцевого самоврядування повинно бути виконане в двох примірниках. Один з яких ви подаєте адресату, а другий обов’язково повинен бути повернутий вам з відміткою про дату його прийняття, штампом або печаткою відповідної установи, підписок відповідальної особи.

4. Повідомити територіальні відділи (управління) освіти органів місцевого самоврядування та органів державної влади. В даному випадку повідомлення так само доцільно здійснювати або дублювати шляхом подання письмової заяви (повідомлення). Якщо із сторони вказаних органів не буде вжито жодних заходів реагування на ваше повідомлення або якщо ви бачите, що факт насильства між дітьми намагаються приховати, замовчати, відразу звертайтесь до вище стоящих органів: районних, міських, обласних. Виправданим в такій ситуації може бути і звернення безпосередньо до Міністерства освіти і науки України або до Міністерства внутрішніх справ України.

5. Повідомити шкільного психолога або залучити психолога відповідних соціальних служб, державних установ (якщо така посада не передбачена в навчальному закладі або якщо шкільний психолог не справляється із функціями, які повинен виконувати). Цей захід є обов’язковим для будь-якого випадку, незалежно від складності ситуації та її наслідків. Незалежно від того, чи погодяться на роботу з психологом діти, які були безпосередньо задіяні в конфліктній насильницькій ситуації, або їх батьки, психолог обов’язково повинен долучитись до проблеми.

Основним завданням психолога повинно бути: надання психологічної підтримки дітям-жертвам,
дітям-агресорам (за потреби та при можливості до такої роботи можуть бути залучені і батьки цих дітей), встановлення психологічних причин, передумов насильства, визначення шляхів та способів їх усунення, зменшення їх впливу на дітей, які стали свідками насильства.

6. Звернутись до правозахисних організацій. Залучення юристів правозахисних організацій сприятиме захисту прав дітей, може бути надійною гарантією вирішення випадків насильства між дітьми з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім того, звернувшись до правозахисних організацій, ви також можете отримати оперативну інформацію про те, як діяти у випадках порушення прав дітей, насильства між дітьми, які повноваження працівників міліції, котрі повинні прибути за вашим викликом.

Допоміжні заходи:

В даному разі під допоміжними заходами маємо на увазі не стільки реакцію на вже скоєний факт насильства, стільки превентивну, попереджувальну роботу. Така робота повинна мати комплексний та систематичний характер.

Для проведення попереджувальної роботи необхідно проводити зустрічі з батьками: колективні або індивідуальні, залежно від теми спілкування. Говорити з батьками про проблеми дітей, запропонувати допомогу психолога, якщо бачите, що батьки не можуть порозумітись з дитиною або взагалі не помічають ситуацій, на які варто звернути увагу.

Так само корисно залучати громадські організації, діяльність яких має юридичне, соціальне спрямування. Інформування дітей про правові та психологічні сторони проблеми насильства, про наслідки таких діянь (зокрема, у вигляді адміністративної або кримінальної відповідальності) також може мати попереджувальний та виховний вплив.

Перелік органів та установ, до яких можна повідомити про насильство між дітьми в школі:

• Служба у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації;
• Відділи соціальної роботи при районних державних адміністраціях;
• Львівський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• Управління освіти Львівської міської ради;
• Відділ у справах дітей департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради;
• Львівське міське управління міліції або районні відділи міліції;
• Міністерство освіти і науки України;
• Міністерство внутрішніх справ України;
• Міністерство юстиції України;
• Уповноважений Президента України з прав дитини;
• Центр правових та політичних досліджень «СІМ» Української Гельсінської спілки з прав людини;
• Національна «гаряча лінія» із запобігання насильства та захисту прав дітей Міжнародного жіночого правозахисного Центру «Ла Страда-Україна».

Зверніть увагу! Залежно від ситуації, ви можете скористатись всіма вище викладеними заходами або одним із них. Проте, навіть якщо ви маєте сумніви та вагаєтесь у виборі заходів, обов’язково повідомте про насильство директора школи, батьків дітей та зверніться за консультацією до правозахисних організацій!

І наважливіше – пам’ятайте, що всі ваші дії та дії інших осіб, які залучені до цієї проблеми, повинні бути спрямовані не на покарання та засудження дітей, а на їх захист, виховання, реабілітацію, відновлення їх фізичного та психічного здоров’я!

Порядок набуття права власності на земельні частки (паї)

1.Законодавство, що регулює порядок набуття права власності на земельну частку (пай) та виділення її в натурі (на місцевості).

1.1 Земельний кодекс України;
1.2 Закон України «Про оренду землі»;
1.3 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»,
1.4 Указ Президента України «Про невід­кладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільсько­господарського виробництва»
1.5 Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільскогосподарським підприємствам та організаціям»;
1.6 Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)»;
1.7 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».

2 Хто має право на земельну частку пай?

2.1 колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
2.2 громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
2.3 громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
2.4 громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

3. Порядок розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

За результатами розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства складається протокол, який підписується усіма власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Про виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) сільська, селищна, міська рада та районна державна адміністрація в межах своїх повноважень зобов'язані:

- забезпечити розміщення в загальнодоступних місцях населених пунктів, у яких проживають власники земельних часток (паїв), оголошення про проведення зборів власників земельних часток (паїв) з питання розподілу земельних ділянок за два тижні до їх проведення. В оголошенні має міститися інформація про дату, місце і час проведення зборів власників земельних часток (паїв) та їх місце роботи, прізвище, номер службового телефону посадової особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв);

- оприлюднити список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок.

4. Порядок оформлення права власності на земельну ділянку, отриману власником земельної частки (паю).

Етап 1: особа, яка має право на земельну частку (пай) звертається до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або районної державної адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До заяви додає копію сертифікату за земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай);

Етап 2: після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи розпорядження районної державної адміністрації власник земельної частки (паю) звертається до землевпорядної організації та укладає договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За результатами розробки даної технічної документації власнику видають Витяг з Державного земельного кадастру.

Етап 3: отримавши Витяг з Державного земельного кадастру власник земельної ділянки звертається до державного реєстратора, які є в органах місцевого самоврядування або до нотаріуса, та реєструє право власності на земельну ділянку. За результатами реєстрації особа отримує свідоцтво на право власності на нерухоме майно.

Що робити, якщо банк не повертає кошти?

Якщо строк Вашого депозитного договору завершився, а банк Вам не поспішає повертати кошти та нараховані відсотки, Вам необхідно все це вчасно і правильно зафіксувати, а тоді звернутися до суду.

Спочатку, слід подати письмову вимогу (заяву) до банку (якщо це депозитний рахунок, то заяву слід подати до закінчення строку дії депозитного договору) про повернення Вам коштів та нарахованих відсотків. Цей документ потрібно підготувати в двох примірниках. Один примірник подаєте уповноваженому представнику банку, а інший залишаєте в себе з відміткою банку про отримання (штампом), підписом працівника банку та датою подання. Таку заяву радимо подавати незалежно від того чи прописано це в договорі чи ні.

У випадку, якщо представник банку не приймає Ваше звернення та/або не робить відмітку на Вашій копії про отримання з усіма необхідними даними, Вам варто таку заяву подати поштою рекомендованим листом з поштовим повідомленням про його отримання адресатом. Всі поштові квитанції, повідомлення прикріплюєте до своєї копії заяви і надійно зберігаєте.

В обумовлений договором день повернення коштів, приходите до банку і вимагаєте свої кошти. Якщо кошти не повертають, то потрібно подати ще одну заяву з вимогами письмово роз’яснити причини не повернення вкладу та зазначити строк протягом якого Вам ці кошти мають бути повернуті . Звернення подаєте за схемою, що описана вище.

Категорично не рекомендуємо таке спілкування вести лише усно та/або по телефону. Така комунікація обов’язково має відбуватися письмово і згідно запропонованої в цьому буклеті схеми! Це збільшує Ваші шанси повернути свої кошти в найкоротший термін!

Після отримання письмової відповіді з банку про неможливість повернення кошті, Вам потрібно підготувати та подати позовну заяву про стягнення коштів та нарахованих відсотків.

Ви можете підготувати таку заяву самостійно послуговуючись зразками поданими на сайті http://centre7.org.ua/ в розділі «Корисні поради» або ж звернутися до наших юристів за допомогою. В будь-якому випадку, консультація юриста обов’язково потрібна, щоб не допустити істотних помилок та неточностей!

При стягненні коштів, радимо вимагати нарахування та стягнення відсотків за користування вкладом за весь час фактичного користування банком вкладом (згідно ч. 5 ст.1061 ЦК) та/або ж 3%річних та інфляційні втрати (згідно ст.625 ЦК).

Щоб не сплачувати судовий збір, варто формулювати вимоги щодо повернення коштів у формі прохання захистити Ваші права як споживача фінансових послуг, шляхом повернення вкладу та відсотків за його користуванням.

У випадку якщо банк віднесено до категорії неплатоспроможних (НБУ відкликав ліцензію), Вам слід уточнити у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) чи включено вас у реєстр вкладників. Після цього, слід відслідковувати повідомлення Фонду на їхньому веб-сайті про час і процедуру здійснення виплат в межах гарантованої державою суми відшкодування (на даний час це 200 тис. грн.). Такі виплати проводить банк-посередник, що визначається Фондом по кожному банку і регіону окремо у заздалегідь визначені дні. Таку інформацію можна отримати за допомогою веб-сайтів та кол-центрів Фонду та банку-посередника. Тому, не варто панікувати!

Фонд не покриває суми, що перевищують гарантовану державою суму такого відшкодування в межах депозитів в одному банку. Також фонд не виплачує коштів з рахунків юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Як захистити свої споживчі права?

У ролі споживача неодноразово ставав (і стає) кожен з нас, купуючи якісь речі, користуючись якоюсь послугою. Разом із тим трапляються випадки реалізації неналежних товарів чи послуг. Саме тому постає важливе питання – яким чином захистити свої споживчі права від порушень з боку недобросовісних продавців та як скористатися всім обсягом прав споживача, якщо таке порушення таки було здійснене.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон), споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

До основних прав споживачів, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону належать :

  1. право на захист своїх прав державою;
  2. право на належну якість продукції та обслуговування;
  3. право на безпеку продукції;
  4. право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
  5. право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
  6. право на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;
  7. право на об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Споживачі мають і інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів

Для більш повної реалізації прав споживачів на них покладаються такі обов’язки (ч. 3 ст. 4 Закону):

  1. перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
  2. в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;
  3. користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
  4. з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

При купівлі непродовольчих товарів, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону, споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Строк, протягом якого можливо здійснити такий обмін – 14 днів з дня, наступного після дня купівлі товару. Обмін такого товару провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром. Проте, існує перелік товарів, які не підлягають обміну, затверджений Постановою Кабінету Міністрів № 172 від 19.03.2004 року. До цього переліку, зокрема, належить білизна натільна, білизна постільна, панчішно-шкарпеткові вироби, товари в аерозольній упаковці, друковані видання та деякі інші види непродовольчих товарів.

Найбільш поширеною проблемою серед споживачів є придбання товару неналежної якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач має право вимагати:

  1. пропорційного зменшення ціни;
  2. безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
  3. відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

  1. розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
  2. вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Істотний недолік – це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;
б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;
в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

Гарантійні зобов'язання продавця перед споживачем встановлюються :
а) у договорі ;
б) у нормативно-правових актах.

Дуже часто має місце зловживання продавцями умовою про початок перебігу гарантійного строку на окремі товари. Зокрема, гарантійний строк на товари сезонного користування (взуття, одяг, хутро відповідного сезонного асортименту) починає обчислюватись з моменту початку відповідного сезону (а не з дня купівлі товару), про що вказано у Переліку сезонних товарів, гарантійні терміни за якими обчислюються з початку відповідного сезону, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 172 від 19.03.2004 року та в абз. 4 ч.1 ст.7 Закону. У цьому Переліку вказано також строки початку та закінчення відповідного сезону.

У випадку порушення Ваших прав споживача, в першу чергу вам необхідно звернутись із усною вимогою до продавця, в якого ви купували товар. Якщо продавець не задовольнить ваші вимоги і не діятиме відповідно до Закону «Про захист прав споживачів», Вам необхідно звернутись із письмовою заявою на ім’я суб’єкта господарювання, який виконував роботи чи надавав послуги , у якій необхідно вказати :

  1. ім’я керівника, повну назву суб’єкта господарювання та його адресу ;
  2. Ваші прізвище, ім'я, по-батькові, адресу проживання та контактний телефон ;
  3. дату купівлі товару та його найменування ;
  4. обставини порушення ваших прав, як споживача (неякісний товар, відмова замінити товар належної якості, необґрунтована відмова щодо здійснення ремонту товару, тощо) ;
  5. вимогу щодо усунення порушення Ваших прав, як споживача, з посиланням на ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»
  6. приєднані до заяви додатки ( копії розрахункових документів – чеків, квитанцій, тощо)
  7. дату складання заяви і підписи (Ваш і продавця).

Пам’ятайте! Завжди і при будь яких обставинах зберігайте у себе письмові підтвердження купівлі Вами конкретного товару (чек, квитанція, тощо). Наявність такого документа є доказом того, що Ви купували саме цей товар і саме в цього суб’єкта господарювання.

Така заява складається у двох примірниках, один із яких передається продавцеві, а на другому – продавець ставить відмітку про отримання Вашої заяви. Другий примірник заяви залишається у Вас.

Якщо через будь-які причини продавець відмовляється приймати заяву або ставити підпис на Вашій копії, відправте таку заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідного суб’єкта господарювання.

Якщо на Вашу заяву не надійшло відповіді, або ж надійшла відмова задовольнити Ваші вимоги, Вам слід звернутись із письмовою заявою про порушення прав споживача (надіславши її рекомендованим листом із повідомленням про вручення) до відповідного Управління у справах захисту прав споживачів за місцем Вашого проживання . У такій заяві слід вказати :

  1. ваше повне ім’я, по батькові, адресу місця проживання ;
  2. коротко викладені обставини порушення вашого права (із вказівкою на повну назву суб’єкта господарювання, назву товару, дату його купівлі, Вашу вимогу до суб’єкта господарювання та факт подачі заяви на ім’я керівника, факт ненадання відповіді або відмови у порушенні вимоги) ;
  3. вимогу зобов’язати суб’єкта господарювання вчинити дії на задоволення Вашого порушеного права ;
  4. вимогу накласти на суб’єкта господарювання, який Вам відмовив, штраф у 10-кратному розмірі від вартості придбаного Вами товару, посилаючись на ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» ;
  5. дату, підпис та додатки – копію заяви на ім’я керівника суб’єкта господарювання та копію розрахункового документа ;
  6. Одночасно з цим Ви можете подати позов про захист прав споживача до місцевого загального суду за місцем вашого проживання. У таких справах Ви звільняєтесь від сплати державного мита.

У випадку виникнення додаткових запитань, та у разі виникнення труднощів у складанні процесуальних документів Ви можете звернутись до громадської приймальні МГО «Центр політичних та правових досліджень СІМ» за попереднім записом, повідомивши про це за такими номерами телефону :
(032) 243-25-50 ;

Як змусити комунальні підприємства (колишні ЖЕКи) надавати якісні послуги за обґрунтованими тарифами?

Відносини між мешканцями багатоквартирних будинків і комунальними підприємствами, що надають послуги з обслуговування таких будинків, споруд та прибудинкових територій (як правило, це колишні ЖЕКи) досить часто призводять до конфліктів. Причиною таких конфліктів є те, що робота останніх не відповідає певним критеріям оцінювання таким як «ціна – якість» та «кількість послуг – їхнє реальне виконання».

Окремі послуги, такі як ремонт конструктивних елементів будинку, підготовка до експлуатації будинків у осінньо-зимовий період, обслуговування будинкових систем тепло- та водопостачання, можуть не надаватись роками через відсутність спеціалістів чи технічних можливостей у підприємств-виконавців таких послуг. І найголовніше, що за ці послуги споживач зобов'язаний платити зі своєї кишені. Як наслідок –споживач фактично відмовляється сплачувати за послуги, які він вважає неякісними, тому підприємства-виконавці отримують грошові кошти за надані послуги не в повному обсязі, і, в результаті, права споживачів перебувають у стані систематичного порушення.

Яким чином усунути такі прояви несправедливості та відмовитись від непотрібних чи неякісних послуг комунальних підприємств? Подаємо план заходів та дій, які можливо вчинити для досягнення бажаного результату.

Правовою підставою до впорядкування переліку та розрахунку вартості послуг, які надаються комунальними підприємствами (колишніми ЖЕКами) (далі - Виконавцями) Cпоживачам, є необхідність приведення правовідносин між Виконавцями та Споживачами до вимог Постанови Кабінету Міністрів № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 20.05.2009 р. Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Споживач має право ініціювати процедуру укладення договору з Виконавцем. Нормативними актами не передбачено індивідуальне визначення переліку та обсягу надання послуг Виконавцем Споживачу, тому усі наступні заходи будуть мати колективний характер :

  1. Ініціативний споживач або їх група розповсюджує серед всіх споживачів будинку бланки заяви до Виконавця послуг (зразок заяви див. додаток № 1) та збирає їх із підписами максимально можливої кількості Споживачів у даному будинку. Відсутність заяв з підписами частини Споживачів не є підставою для права більшості Споживачів на врегулювання відносин із Виконавцем послуг.
  2. Ініціатор за власним підписом (підписами групи ініціаторів) направляє Виконавцю послуг письмове повідомлення про бажання Споживачів врегулювати відносини у відповідності до Постанови КМУ № 529 від 20.05.2009р. (зразок повідомлення див. додаток № 2).До цього повідомлення слід додати копії усіх зібраних заяв Споживачів. Повідомлення слід відправити рекомендованим листом з описом вкладеного та повідомленням про вручення поштового відправлення. Докази такого повідомлення (квитанцію з пошти) та оригінали заяв слід зберігати у ініціатора.
  3. У попередньо визначених та доведених до відома Споживачів місці та годині Виконавець організовує та проводить громадські слухання, результати яких оформляються протоколом (зразок протоколу див. додаток № 3). Саме у ході громадських слухань та шляхом голосування за принципом «1 власник ( квартиронаймач, власник нежитлового приміщення ) квартири - 1 голос» (щодо співвласників квартири вважається, що представник діє від імені кількох співвласників на підставі ч. 2 ст. 369 Цивільного кодексу України) встановлюється остаточний перелік послуг. Цей перелік Споживачі повинні попередньо узгодити. Такий перелік послуг зазначається у проекті договору про надання послуг, який також підлягає затвердженню на громадських слуханнях. Проект договору може бути запропоновано як Споживачами (ініціативною групою), так і самим Виконавцем.
  4. Ініціатор (група ініціаторів, інші представники споживачів), погоджує або аргументовано заперечує Виконавцю розраховану ним вартість кожної послуги за переліком, викладеним у протоколі громадських слухань. Таке погодження здійснюється шляхом співставлення розрахунків Виконавця з результатами, що випливають з формул викладених у тексті Постанови КМУ № 529 від 20.05.2009 р., враховуючи параметри будинку та прибудинкової території. Встановлений Споживачами перелік послуг з погодженими розмірами їх оплати направляється Виконавцем на затвердження у виконавчий комітет відповідної місцевої ради.
  5. Після затвердження виконавчим комітетом місцевої ради переліку та вартості послуг, Виконавець укладає договори з кожним Споживачем у будинку окремо. У такому договорі обов’язково має бути пункт, який передбачає право Споживачів на перерахунок розміру оплати за умови ненадання чи неякісного надання кожної із замовленого переліку послуги.

Такий план дій є найефективнішим для врегулювання відносин між Виконавцями і Споживачами. Якщо Виконавець не вчиняє дій для отримання реально зароблених коштів (після завершення місячного строку від дати отримання повідомлення про волевиявлення Споживачів – див. пункт 2) , то він не буде отримувати ніяких коштів, оскільки споживач після спливу такого строку від дня повідомлення має право не оплачувати такі послуги. За таких умов, органи місцевого самоврядування будуть змушені зобов’язати Виконавців до діалогу із споживачами для справедливого врегулювання взаємовідносин.

У випадку виникнення додаткових запитань, та у разі виникнення труднощів у складанні процесуальних документів Ви можете звернутись до громадської приймальні МГО «Центр політичних та правових досліджень СІМ» за попереднім записом, повідомивши про це за такими номерами телефону :
(032) 243-25-50

Доданий файлДатаРозмір
[file] 1_forma_zayavy.doc31/07/11 10:12 pm39.5 KБ
[file] 2_forma_povidomlennya.doc31/07/11 10:12 pm32 KБ
[file] 3_protokol_gromadskykh_slukhan.doc31/07/11 10:12 pm36 KБ

Особливості процедури скасування судового наказу. Зразок заяви.

У сучасному суспільстві, насиченому грошово-товарними відносинами, кожен із нас може опинитись на місці боржника або особи, зобов’язаної вчинити певні дії. Як правило, спори такого роду вирішуються у позовному порядку цивільного судочинства, проте українське законодавство передбачає особливу форму вирішення окремої групи справ – наказне провадження.

У порядку наказного провадження із заявою про видачу судового наказу, до суду може звернутись особа, яка має такі правові вимоги (ст. 96 Цивільного процесуального кодексу України):

  1. заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;
  2. заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
  3. заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;
  4. заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;
  5. заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

Наслідком розгляду такої заяви є видача судового рішення особливої форми – судового наказу, який одночасно є і виконавчим документом. Зокрема, ваш ЖЕК, або інше комунальне підприємство, яке надає вам відповідні послуги, може скористатися цією формою судового рішення для «прискорення» стягнення Вашої заборгованості.

Проте, у Вас наявні всі правові засоби захисту від такого роду судового рішення.

По-перше, суд зобов'язаний надіслати боржнику копію судового наказу рекомендованим листом не пізніше наступного дня після його видачі.(ч. 1 ст. 104 Цивільного процесуального кодексу).

По-друге, боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Слід поспішати із подачею заяви про скасування судового наказу, оскільки через 13 днів з дня його отримання боржником він набирає законної сили та підлягає виконанню.

У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено:

  1. найменування суду, в який подається заява;
  2. ім'я (найменування) стягувача та боржника, а також ім'я (найменування) представника боржника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
  3. наказ, що оспорюється;
  4. посилання на обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача;
  5. посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувача;
  6. перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується боржником або його представником і подається з її копією та копіями доданих до неї документів для надання стягувачеві.

У випадку, коли Ви дізнались про наявність судового наказу уже від державного виконавця та не були належно повідомлені про його видачу судом, Вам необхідно звернутись до суду, що видав судовий наказ із заявою про поновлення пропущеного строку та скасування судового наказу (до такої заяви додатково слід додати довідку з пошти про відсутність рекомендованої кореспонденції від суду).

Заява про скасування судового наказу розглядається протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття такої заяви до розгляду у відкритому судовому засіданні. Про призначене судове засідання суд повідомляє стягувача і боржника заздалегідь. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, не перешкоджає розгляду такої заяви.

За результатами розгляду справи, суд має право:

  1. залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення;
  2. скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;
  3. змінити судовий наказ.

Змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

У випадку виникнення додаткових запитань чи виникнення труднощів у складанні процесуальних документів, Ви можете звернутись до нашої Громадської приймальні за попереднім записом, повідомивши про це за такими номерами телефону :
(032) 243-25-50 ; (032) 297-19-32


Типовий зразок заяви про скасування судового наказу:

Залізничний районний суд м. Львова

Стягувач:

(ПІБ ; адреса)

Боржник:

(ПІБ ; адреса)


ЗАЯВА
про скасування судового наказу

«__» _____ 2010 року Залізничним районним судом м. Львова було видано судовий наказ №______. Вимоги, які зазначені у судовому наказі, вважаю неправомірними, оскільки ______________________________________ (вказати обставини або поважні причини), що підтверджується __________________(зазначити докази).

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 105 ; 105-1 ЦПК ,

Прошу :

Скасувати судовий наказ №_____

Додатки :
(перелік документів, що додаються до заяви)

« »__________2010р.

Прізвище та ініціали