Ви тут:Охорона пам'яток / Документи щодо пам'яткоохоронної діяльності / Закони в сфері пам’яткоохоронних відносин / Закон України " Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року

Закон України " Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року


Опубліковано11.03.2009

Номер: 
N 1699-III
Статус: 
чинний
Видавець/автор: 
Верховна Рада України

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 31, ст.250 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 109-V ( 109-16 ) від 12.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.412
N 434-V ( 434-16 ) від 12.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.70
N 703-V ( 703-16 ) від 22.02.2007, ВВР, 2007, N 21, ст.287
N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.444
N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008, ВВР, 2008, N 48, ст.358
N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }

{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 4-рп/2009 ( v004p710-09 ) від 03.02.2009 }

Цей Закон встановлює правові та організаційні основи
планування, забудови та іншого використання територій і
спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з
урахуванням громадських і приватних інтересів.
{ Преамбула в редакції Закону N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

територія - частина земної поверхні у визначених межах
(кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними та
створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з
повітряним простором та розташованими під нею надрами;

планування територій - процес регулювання використання
територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної
документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень;

містобудівна документація - затверджені текстові і графічні
матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше
використання територій, з урахуванням яких визначається цільове
призначення земель; { Абзац четвертий статті 1 в редакції Закону
N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

проектна документація - затверджені текстові та графічні
матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні,
архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а
також кошториси об'єктів будівництва;

Генеральна схема планування території України - містобудівна
документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та
використання території України;

схема планування території - містобудівна документація, яка
визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого
використання відповідних територій адміністративно-територіальних
одиниць, їх окремих частин;

генеральний план населеного пункту - містобудівна
документація, яка визначає принципові вирішення розвитку,
планування, забудови та іншого використання території населеного
пункту;

детальний план території - містобудівна документація, що
визначає зонування територій, розташування червоних ліній, інших
ліній регулювання забудови, зон, у яких встановлюються планувальні
обмеження, розміщення та функціональне призначення об'єктів
містобудування, види забудови для окремих районів, мікрорайонів,
кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених
пунктів; { Абзац дев'ятий статті 1 в редакції Закону N 509-VI
( 509-17 ) від 16.09.2008 }

проект забудови територій - документація, що поєднує
властивості містобудівної та проектної документації, яка
розробляється для будівництва комплексів будинків і споруд;

об'єкти планування - територія України, території
адміністративно-територіальних одиниць або їх частини чи окремі
земельні ділянки;

суб'єкти планування - органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, а також фізичні та юридичні особи;

регіональні правила забудови - нормативно-правовий акт, яким
встановлюється загальний для територій і населених пунктів
області, Автономної Республіки Крим (крім міст Києва та
Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки
Крим, міст обласного значення) порядок планування, забудови та
іншого використання територій і окремих земельних ділянок;

місцеві правила забудови - нормативно-правовий акт, яким
встановлюється порядок планування і забудови та іншого
використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік
усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого
використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон,
визначених планом зонування;

інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних,
транспортних споруд і комунікацій;

червоні лінії - визначені в містобудівній документації
відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та
запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території
мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення;

лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній
документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних
ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших
територій;

містобудівне обґрунтування - вид містобудівної документації,
в якому відповідно до державних будівельних та інших норм,
стандартів і правил, положень містобудівної документації
визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної
ділянки (об'єкта будівництва), обов'язкові для врахування при
відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об'єкта;
{ Статтю 1 доповнено абзацом вісімнадцятим згідно із Законом
N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

громадське обговорення - процедура, спрямована на врахування
законних інтересів фізичних та юридичних осіб, територіальних
громад та держави при плануванні і забудові територій відповідно
до вимог цього Закону; { Статтю 1 доповнено абзацом двадцять
першим згідно із Законом N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

громадські слухання - форма громадського обговорення проекту
містобудівної документації, місцевих правил забудови; { Статтю 1
доповнено абзацом двадцять другим згідно із Законом N 509-VI
( 509-17 ) від 16.09.2008 }

погоджувальна комісія - комісія, що утворюється під час
проведення громадських слухань для розгляду пропозицій (зауважень)
фізичних та юридичних осіб, територіальних громад та держави до
проекту містобудівної документації, місцевих правил забудови і для
прийняття узгоджених рішень. { Статтю 1 доповнено абзацом двадцять
тратім згідно із Законом N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

Стаття 2. Основні завдання планування і забудови територій

Основними завданнями планування і забудови територій є:

обгрунтування майбутніх потреб та визначення переважних
напрямів використання територій;

урахування державних, громадських і приватних інтересів під
час планування, забудови та іншого використання територій;

обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та
використання територій для містобудівних потреб;

забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів
сталого розвитку населених пунктів;

визначення і раціональне розташування територій житлової та
громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних,
оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів;

обгрунтування та встановлення режиму раціонального
використання земель та забудови територій, на яких передбачена
перспективна містобудівна діяльність;

визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для
містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах,
визначених законом;

визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову,
естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених
законодавством обмежень на їх планування, забудову та інше
використання;

охорона довкілля та раціональне використання природних
ресурсів;

регулювання забудови населених пунктів та інших територій.

Стаття 3. Організація планування територій

Планування територій здійснюється на загальнодержавному,
регіональному та місцевому рівнях.

Планування територій здійснюється відповідними органами
державної влади та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать
на праві власності чи праві користування, здійснюється їх
власниками чи користувачами у встановленому законодавством
порядку.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування з питань забудови та іншого використання територій,
вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для
містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом
відповідно до містобудівної документації за погодженням з
спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та
архітектури.

Рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування
з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в
межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для
суб'єктів містобудування.

Проведення експертизи містобудівної і проектної документації
здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів
України. { Частина шоста статті 3 в редакції Закону N 509-VI
( 509-17 ) від 16.09.2008 }

Стаття 4. Фінансування робіт з планування територій

Фінансування робіт з планування територій на
загальнодержавному рівні, розроблення експериментальної
містобудівної документації для населених пунктів та інших
територій України, розроблення нормативних документів з питань
планування і забудови територій, проведення найважливіших
науково-дослідних робіт здійснюються за рахунок коштів Державного
бюджету України.

Фінансування робіт з планування території Автономної
Республіки Крим, областей, районів, населених пунктів та інших
частин їх території може здійснюватися за рахунок коштів
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим або
відповідних місцевих бюджетів і передбачатися в них окремим
рядком.

Фінансування робіт з планування окремих земельних ділянок, на
яких фізичні чи юридичні особи мають намір здійснити нове
будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт
об'єктів містобудування або впорядкування територій, здійснюється,
як правило, за рахунок коштів цих осіб.

Фінансування робіт з планування територій, окремих земельних
ділянок може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених
законом.

Р о з д і л II

ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ НА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОМУ
І РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

Стаття 5. Планування територій на загальнодержавному рівні

Планування територій на загальнодержавному рівні полягає в
розробленні Генеральної схеми планування території України (далі -
Генеральна схема), якою передбачається раціональне використання
території України, створення та підтримання повноцінного життєвого
середовища, охорони довкілля, охорони здоров'я населення, охорони
пам'яток історії та культури, визначення державних пріоритетів
розвитку систем розселення, виробничої, соціальної та
інженерно-транспортної інфраструктури.

Генеральна схема повинна містити:

аналіз стану використання території України та функціонування
систем розселення;

аналіз намірів та потреб використання окремих територій,
визначених у загальнодержавних програмах соціального, економічного
розвитку, інших державних програмах, схемах розвитку галузей
економіки;

аналіз санітарно-епідеміологічного та екологічного стану
регіонів і реалізації відповідних цільових програм, а також аналіз
заходів, спрямованих на поліпшення стану довкілля;

аналіз диспропорцій використання територій;

визначення територій за видами переважного використання;

напрями вдосконалення систем розселення та сталого розвитку
населених пунктів;

комплекс заходів по її реалізації.

За рішенням Кабінету Міністрів України можуть розроблятися
схеми планування окремих частин території України - кількох
областей, узбереж Чорного та Азовського морів, міжнародних
транспортних коридорів, прикордонних територій тощо.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в
межах своїх повноважень керуються Генеральною схемою під час:

підготовки проектів загальнодержавних програм соціального,
економічного розвитку України, інших державних програм - з питань
охорони земель, охорони здоров'я населення, охорони довкілля,
розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, збереження
історико-культурної спадщини, розвитку туризму;

вибору трас і проектування найважливіших транспортних,
енергетичних та інших інженерних комунікацій, будівель і споруд;

підготовки та розгляду висновків щодо розробленої
містобудівної документації на регіональному, а у випадках,
передбачених статтею 17 цього Закону, - місцевому рівні;

створення резерву територій, призначених для перспективних
містобудівних потреб загальнодержавного значення, та визначення
режиму використання земель;

підготовки пропозицій з питань
адміністративно-територіального устрою України;

вирішення інших питань використання територій.

Стаття 6. Розроблення та затвердження Генеральної схеми, схем
планування окремих частин території України

Розроблення Генеральної схеми, схем планування окремих частин
території України, визначених частиною третьою статті 5 цього
Закону, здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Генеральна схема розробляється Кабінетом Міністрів України з
урахуванням затверджених схем планування територій на
регіональному рівні та подається на затвердження Верховній Раді
України.

Стаття 7. Планування територій на регіональному рівні

Планування територій на регіональному рівні полягає у
розробленні та затвердженні схем планування територій Автономної
Республіки Крим, областей, районів, регулюванні використання їх
територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про
дотримання містобудівної документації відповідно до закону.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні
ради в межах своїх повноважень приймають рішення про розроблення
схем планування територій відповідних
адміністративно-територіальних одиниць, а також їх окремих частин.

У схемах планування територій на регіональному рівні
визначаються заходи реалізації державної політики та враховуються
державні інтереси під час планування цих територій, їх історичні,
економічні, екологічні, географічні і демографічні особливості,
етнічні та культурні традиції.

{ Статтю 8 виключено на підставі Закону N 509-VI ( 509-17 )
від 16.09.2008 }

Стаття 9. Організація розроблення та затвердження схем
планування територій на регіональному рівні

Після прийняття відповідними радами рішень про розроблення
схем планування територій спеціально уповноважений орган з питань
містобудування та архітектури Автономної Республіки Крим, обласні,
районні державні адміністрації відповідно до своїх повноважень
протягом двох місяців:

оприлюднюють через засоби масової інформації відомості про
початок робіт, пов'язаних з розробленням схем планування територій
на регіональному рівні, визначають форму, місце, строк внесення
сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами,
а також фізичними та юридичними особами пропозицій (зауважень) до
технічних завдань цих схем;

визначають технічні завдання на розроблення схем планування
територій на регіональному рівні;

організують розроблення схем планування територій на
регіональному рівні.

Спеціально уповноважений орган з питань містобудування та
архітектури Автономної Республіки Крим, обласні державні
адміністрації відповідно до своїх повноважень протягом двох тижнів
після завершення робіт, пов'язаних з розробленням схем планування
територій на регіональному рівні:

повідомляють через засоби масової інформації про місце та
строки розгляду схем планування територій, а також про форми
подання пропозицій і порядок їх урахування;

подають спеціально уповноваженому центральному органу
виконавчої влади з питань містобудування та архітектури схеми
планування територій Автономної Республіки Крим, областей для
проведення експертизи та надання висновку щодо їх затвердження.

Районні державні адміністрації після завершення робіт подають
на розгляд Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних
державних адміністрацій схеми планування територій районів для
проведення експертизи та підготовки висновку щодо їх затвердження.

Схеми планування територій на регіональному рівні
затверджуються відповідними радами.

Схеми планування територій на регіональному рівні кількох
адміністративно-територіальних одиниць затверджуються спільним
рішенням відповідних рад.

Рішення про затвердження схеми планування територій на
регіональному рівні оприлюднюється через засоби масової
інформації.

Порушення встановленого цим Законом порядку розроблення схем
планування територій на регіональному рівні може бути підставою
для оскарження до суду рішень відповідних рад про їх затвердження.

Р о з д і л III

ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

Стаття 10. Планування територій на місцевому рівні

Планування територій на місцевому рівні забезпечується
відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами,
Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями
відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у
розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів,
схем планування територій на місцевому рівні та іншої
містобудівної документації, регулюванні використання їх територій,
ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання
містобудівної документації.

Розроблення, погодження та експертиза містобудівної
документації провадяться згідно з встановленими державними
стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному
законодавством.

Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою
радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих
рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких
необхідно внести відповідні зміни.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради,
яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з
відповідним спеціально уповноваженим органом з питань
містобудування та архітектури.

Стаття 11. Схеми планування територій на місцевому рівні

Схеми планування територій на місцевому рівні визначають:

потреби у зміні меж населених пунктів, потреби в територіях,
передбачених для містобудівних потреб;

зонування територій для забудови та іншого використання;

планувальну структуру території;

інші питання, визначені державними будівельними нормами.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах
своїх повноважень вирішують питання планування, забудови та іншого
використання територій згідно із схемою планування територій
відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Схемами планування територій на місцевому рівні в разі
необхідності може визначатися доцільність розроблення генеральних
планів окремих населених пунктів.

Стаття 12. Генеральний план населеного пункту

Генеральним планом населеного пункту визначаються:

потреби в територіях для забудови та іншого використання;

потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і
пріоритетність забудови та іншого використання територій;

межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види
використання та забудови територій;

планувальна структура та просторова композиція забудови
населеного пункту;

загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори
його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного
і санітарно-гігієнічного стану;

території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні,
природоохоронні та інші обмеження їх використання;

інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські,
селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень,
визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень
відповідними радами:

готують обгрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни
меж населених пунктів;

готують вихідні дані для розроблення планів
земельно-господарського устрою території населеного пункту та
іншої землевпорядної документації;

вирішують питання щодо розташування та проектування нового
будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального
ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій;

вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у
власність чи в користування земельних ділянок, надання дозволу на
будівництво об'єктів містобудування;

організують розроблення та затвердження місцевих правил
забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої
містобудівної документації та проектів;

організують проведення грошової оцінки земель;

розробляють і затверджують місцеві містобудівні програми та
програми соціально-економічного розвитку населених пунктів;

організують роботу з проведення оцінки впливу діяльності
підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності
на стан довкілля та визначають шляхи та засоби зменшення цього
впливу;

узгоджують питання забудови та іншого використання територій,
в яких заінтересовані територіальні громади суміжних
адміністративно-територіальних одиниць;

встановлюють на відповідних територіях режим використання
земель, передбачених для містобудівних потреб;

вирішують інші питання.

Стаття 13. Детальний план території

Детальний план території розробляється згідно з генеральним
планом населеного пункту та визначає:

розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови;

розташування окремих земельних ділянок та об'єктів
містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність,
поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і
обмеження забудови земельних ділянок; { Абзац третій частини
першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 509-VI
( 509-17 ) від 16.09.2008 }

розташування інженерно-транспортної інфраструктури;

принципи формування архітектурно-просторової композиції
забудови;

інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Рішення про розроблення детальних планів території
приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та
архітектури відповідно до детального плану території подають
висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх
виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним
адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах
повноважень, визначених законом, щодо:

визначення земельних ділянок для розташування та будівництва
об'єктів містобудування та іншого використання;

вибору, вилучення (викупу), надання у власність або
користування (оренду) земельних ділянок;

визначення поверховості та інших параметрів забудови
території;

розроблення та затвердження місцевих правил забудови,
проектів забудови території, проектів розподілу території
мікрорайону (кварталу).

Стаття 14. План червоних ліній

Планом червоних ліній відповідно до генерального плану
населеного пункту, детального плану, даних Державного земельного
кадастру, містобудівного кадастру населеного пункту визначається
розташування червоних ліній.

План червоних ліній є складовою частиною генерального плану
населеного пункту (детального плану території) або може бути
окремою містобудівною документацією.

Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські
ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених
законом, а також Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації у разі делегування їм таких повноважень:

встановлюють межі земель загального користування населених
пунктів;

вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у
власність або користування (оренду) земельних ділянок,
встановлюють на відповідній території єдині умови та обмеження
використання земель, визначених для містобудівних потреб;

визначають технічні умови для розміщення та утримання
інженерно-транспортної інфраструктури.

Стаття 15. Проект забудови території

Проект забудови території визначає:

розташування об'єктів містобудування, місцевих проїздів
відносно червоних ліній;

архітектурно-просторове вирішення, призначення, щільність,
поверховість та інші показники конкретних об'єктів містобудування;

показники та технічні вирішення інженерно-транспортної
інфраструктури;

потребу в проведенні інженерної підготовки території та обсяг
цих робіт;

місця та технічні вирішення під'єднання інженерного
обладнання об'єктів містобудування до зовнішніх інженерних мереж і
споруд;

організацію будівництва;

техніко-економічні показники та загальний кошторис забудови
території;

інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

У разі необхідності у складі проекту забудови території може
розроблятися проект розподілу території.

Проект забудови території погоджується і затверджується як
проектна документація в порядку, визначеному законодавством.

Стаття 16. Проект розподілу території

Проект розподілу території - це містобудівна документація,
яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з
метою розмежування земельних ділянок.

Проектом розподілу території визначаються площі та межі:

прибудинкових територій існуючих і запроектованих жилих
будинків;

земельних ділянок, на яких розміщують громадські споруди та
інші об'єкти містобудування;

надлишків земельних ділянок, призначених для подальшого
спорудження жилих і громадських будинків і споруд та іншого
використання (при розподілі території існуючої забудови);

територій загального користування;

територій обмеженого користування земельною ділянкою,
встановленого згідно з договором, рішенням суду або в іншому
визначеному законом порядку.

Рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу
території приймаються відповідними радами.

Проект розподілу території є основою для визначення меж
земельних ділянок на територіях існуючої забудови для розташування
будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної
документації та оформлення в установленому законодавством порядку
правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям,
а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Площі окремих земельних ділянок та територій при розробленні
проекту розподілу території визначаються з урахуванням державних
будівельних норм і детального плану території (проекту забудови
території).

Порядок розроблення проектів розподілу території
встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з питань містобудування та архітектури.

Стаття 17. Врахування державних інтересів під час планування
і забудови територій на місцевому рівні

Врахування державних інтересів під час планування і забудови
територій на місцевому рівні полягає у визначенні потреби в
територіях, необхідних для розташування та утримання об'єктів
загальнодержавного значення, вирішення інших завдань реалізації
державної політики щодо використання територій.

Врахування державних інтересів здійснюється шляхом виконання
відповідних вимог до розроблення генеральних планів населених
пунктів та іншої містобудівної документації, проведення їх
експертизи, здійснення державного контролю за плануванням,
забудовою, іншим використанням територій та окремих земельних
ділянок у порядку, встановленому законодавством.

Вимоги до планування, якими забезпечуються державні інтереси
під час розроблення генеральних планів та іншої містобудівної
документації, визначаються згідно з законом відповідними
спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та
архітектури спільно з іншими спеціально уповноваженими на це
органами виконавчої влади.

Для міст Києва та Севастополя вимоги для врахування державних
інтересів під час розроблення генеральних планів та іншої
містобудівної документації визначаються спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та
архітектури за участю інших спеціально уповноважених на це
центральних органів виконавчої влади.

Порядок врахування вимог щодо забезпечення державних
інтересів під час планування і забудови територій на місцевому
рівні встановлюється в регіональних правилах забудови.

{ Статтю 18 виключено на підставі Закону N 509-VI ( 509-17 )
від 16.09.2008 }

Стаття 19. Режим забудови та іншого використання земель,
визначених для містобудівних потреб

На території населеного пункту відповідною радою
встановлюється режим забудови та іншого використання земель,
визначених для містобудівних потреб.

Режим забудови та іншого використання земель, визначених для
містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах
населених пунктів або місцевих правилах забудови.

Режим забудови та іншого використання земель, визначених для
містобудівних потреб, враховується при розробленні землевпорядної
документації.

Режим забудови та іншого використання земель, визначених для
містобудівних потреб за межами населених пунктів, встановлюється
відповідними радами.

Узгодження питань щодо забудови та іншого використання
земель, визначених для містобудівних потреб, в яких заінтересовані
суміжні територіальні громади, здійснюється на підставі угод,
відображається у схемах планування зазначених територій та
генеральних планах населених пунктів.

Встановлення режиму забудови та іншого використання земель,
визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення
права власності або права користування земельними ділянками, зміни
адміністративно-територіальних меж до часу вилучення (викупу),
надання цих ділянок для здійснення запланованої містобудівної
діяльності у встановленому законодавством порядку.

Р о з д і л IV

РЕГУЛЮВАННЯ ПЛАНУВАННЯ, ЗАБУДОВИ ТА
ІНШОГО ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ

Стаття 20. Нормативне регулювання планування, забудови та
іншого використання територій

Нормативне регулювання планування, забудови та іншого
використання територій полягає у прийнятті нормативно-правових
актів, зокрема державних будівельних норм, відомчих нормативних
документів, регіональних і місцевих правил забудови.

Державні будівельні норми щодо планування і забудови та
іншого використання територій розробляє та затверджує спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
містобудування та архітектури за погодженням з іншими центральними
органами виконавчої влади з питань, які належать до їх
повноважень.

Нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої
влади щодо планування, забудови та іншого використання територій,
що видаються в межах їх компетенції, затверджуються цими органами
після погодження із спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з питань містобудування та архітектури і
реєструються в установленому законодавством порядку.

Державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з
питань планування і забудови територій є обов'язковими для
суб'єктів містобудування.

Стаття 21. Регіональні правила забудови

Регіональні правила забудови розробляються на основі типових
регіональних правил забудови, затверджених спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань
архітектури та містобудування.

Регіональні правила забудови після їх погодження з
відповідними органами містобудування та архітектури, охорони
культурної спадщини, земельних ресурсів, природоохоронними,
санітарно-епідеміологічними органами затверджуються відповідно
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами.
Затверджені регіональні правила забудови підлягають оприлюдненню
через регіональні засоби масової інформації.

Регіональні правила забудови є обов'язковими для суб'єктів
містобудування на території відповідного регіону, за винятком
населених пунктів, для яких рішенням сільських, селищних, міських
рад затверджені місцеві правила забудови цих населених пунктів
відповідно до статті 22 цього Закону.
{ Стаття 21 в редакції Закону N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

Стаття 22. Місцеві правила забудови

Місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та
Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення
Автономної Республіки Крим.

Для сіл, селищ, міст районного значення відповідні ради
можуть розробляти місцеві правила забудови.

Місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами.

Місцеві правила забудови повинні узгоджуватися з
регіональними правилами забудови.

Місцеві правила забудови складаються із текстової частини та
графічної частини - плану зонування.

У текстовій частині місцевих правил забудови визначається
перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого
використання земельних ділянок у межах окремих зон.

Для кожної окремої зони згідно з державними будівельними
нормами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого
використання земельних ділянок:

гранично допустимі поверховість будинків і споруд та
щільність забудови;

мінімальні відступи будинків і споруд від червоних ліній,
ліній регулювання забудови, меж суміжних ділянок;

вимоги до впорядкування доріг та під'їздів до будинків і
споруд, місць паркування транспортних засобів;

вимоги до забезпечення експлуатації інженерно-транспортної
інфраструктури;

вимоги до озеленення та впорядкування територій;

вимоги до утримання будинків і споруд;

перелік обмежень використання земельних ділянок
(містобудівних, інженерних, санітарно-епідеміологічних,
природоохоронних, історико-культурних);

інші вимоги, зазначені у статті 19 цього Закону.

На плані зонування встановлюється поділ території населеного
пункту на зони з допустимими та переважними видами використання
земельних ділянок.

На плані зонування не допускається відображення елементів,
які можуть перешкоджати вільному доступу до цього плану.

План зонування та перелік переважних і допустимих видів
забудови та іншого використання земельних ділянок розробляються
для всієї території населеного пункту або окремої його частини.

При розробленні землевпорядної документації враховуються
єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних
ділянок, визначені місцевими правилами забудови.

Місцевими правилами забудови встановлюється порядок вирішення
питань розміщення об'єктів містобудування та надання вихідних
даних для їх проектування. { Частина дванадцята статті 22 в
редакції Закону N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

Стаття 23. Забудова територій

Забудова територій передбачає здійснення нового будівництва,
реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування
об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення
підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів
містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними
стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими
правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Будівництво здійснюється суб'єктами планування та полягає в
організації комплексної забудови території або розташуванні та
будівництві окремих будинків і споруд.

Знесення існуючих будинків і споруд, зелених насаджень, а
також відшкодування збитків власникам (користувачам) будинків і
споруд, земельних ділянок здійснюються у встановленому законом
порядку.

Планування земельних ділянок, пов'язане із зміною їх
цільового призначення, здійснюється власниками або користувачами
цих ділянок у встановленому законодавством порядку.

Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній
будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з
урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних
ділянок, будинків і споруд.

Стаття 24. Дозвіл на будівництво об'єктів містобудування

Фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити
будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що
належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані
отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі
делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на
будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні
будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про
надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної
ради або Київської чи Севастопольської міської державної
адміністрації.

До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи
користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник
(забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки,
також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної
ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у
користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та
користувача земельної ділянки на її забудову. Перелік інших
документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на
будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду
визначаються регіональними та/або місцевими правилами забудови.
{ Частина третя статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 109-V ( 109-16 ) від 12.09.2006, N 434-V ( 434-16 ) від
12.12.2006 }

У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення
про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної
власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку,
визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно
є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання
вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних
робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у
порядку, визначеному цим Законом.

Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного
висновку щодо відповідності запропонованого будівництва
містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим
правилам забудови (далі - комплексний висновок).

Порядок отримання дозволу на будівництво тимчасових споруд та
розміщення реклами визначається місцевими правилами забудови
відповідно до закону.

Комплексний висновок і проект рішення про дозвіл на
будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань
містобудування та архітектури протягом місяця від дня звернення
заінтересованої особи. У випадках, передбачених регіональними або
місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з
урахуванням висновків відповідних землевпорядних,
природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або
органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Свої висновки зазначені органи надають протягом двох тижнів від
дня звернення спеціально уповноваженому органу з питань
містобудування та архітектури.

У разі надання негативного комплексного висновку
заінтересованим особам також надаються роз'яснення та відповідні
рекомендації. Роз'яснення та рекомендації надаються в письмовій
формі протягом одного місяця від дня звернення.

При наданні дозволу на будівництво органам виконавчої влади
та органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від
заявника документи, не передбачені регіональними та/або місцевими
правилами забудови та цим Законом.
{ Частина десята статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 109-V ( 109-16 ) від 12.09.2006 }

У разі необхідності спеціально уповноважені органи з питань
містобудування та архітектури мають право залучати до підготовки
комплексного висновку інші органи виконавчої влади.

Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування надається
заявнику протягом двох місяців з дня подання заяви.

Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не є документом,
що засвідчує право власності чи право користування (оренди)
земельними ділянками.

Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на
початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного
дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або
її територіальних органів (далі - інспекції державного
архітектурно-будівельного контролю). { Частина чотирнадцята статті
24 в редакції Закону N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007 }

У разі, якщо фізична або юридична особа не розпочала
будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на
будівництво об'єкта містобудування, цей дозвіл втрачає чинність.
Поновлення дозволу відбувається в такому ж порядку, як і його
надання.
{ Положення статті 24 визнано конституційними згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 4-рп/2009 ( v004p710-09 ) від 03.02.2009 }

Стаття 24-1. Кваліфікаційні вимоги до юридичних осіб,
заінтересованих у здійсненні будівництва
багатоквартирних житлових будинків із
залученням фінансових активів громадян

Юридичні особи, заінтересовані у здійсненні будівництва
багатоквартирних житлових будинків із залученням фінансових
активів громадян, для отримання дозволу на будівництво подають до
виконавчого органу відповідної ради або Київської чи
Севастопольської міських державних адміністрацій, крім визначених
статтею 24 цього Закону, такі документи:

фінансову звітність, що складається відповідно до статті 11
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 );

копію ліцензії на здійснення будівельної діяльності (для
забудовників, які здійснюватимуть будівництво власними силами),
засвідчену в установленому законом порядку;

копію ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових
послуг (у разі здійснення діяльності з надання будь-яких
фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане
залучення фінансових активів від фізичних осіб), засвідчену в
установленому законом порядку.

Юридичні особи, зареєстровані протягом менше двох років до
дня подання заяви про надання дозволу на будівництво, подають
фінансову звітність за фактичний час своєї діяльності.

Неподання документів, визначених частиною першою цієї статті,
у повному обсязі, їх відсутність або негативний комплексний
висновок внаслідок їх розгляду є підставою для відмови у видачі
дозволу на будівництво об'єкта містобудування.
{ Закон доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 703-V
( 703-16 ) від 22.02.2007 }

Стаття 25. Здійснення комплексної забудови території

Комплексна забудова території є засобом її упорядкування
шляхом забезпечення громадських та приватних інтересів,
спрямованих на попереднє проведення інженерної підготовки,
спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів
соціальної сфери, жилих будинків, благоустрою території, інших
об'єктів містобудування. Комплексна забудова території може
здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів
(мікрорайонів) застарілого житлового фонду і забезпечуватися одним
або кількома інвесторами. { Частина перша статті 25 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

Рішення щодо організації комплексної забудови території у
визначених межах приймаються відповідними місцевими радами на
підставі техніко-економічних та містобудівних обгрунтувань.

Функції замовника на будівництво виконавчий орган відповідної
ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, у
разі делегування їм таких повноважень відповідними радами,
виконують безпосередньо або делегують їх на конкурсній основі
генеральній будівельній організації (підрядній організації) у
порядку, встановленому законодавством.

Рішення органів місцевого самоврядування щодо організації
комплексної забудови території для розташування об'єктів
містобудування загальнодержавного значення (морських портів,
аеропортів, терміналів, комплексів забезпечення виконання владних
функцій тощо) приймаються з урахуванням техніко-економічних
обгрунтувань, затверджених Кабінетом Міністрів України.

{ Частину п'яту статті 25 виключено на підставі Закону
N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

{ Частину шосту статті 25 виключено на підставі Закону
N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

Майнові права на збудовані об'єкти містобудування
визначаються договорами між замовником та інвестором у
встановленому законом порядку.

Регулювання земельних відносин при комплексній забудові
здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Проектування, будівництво, приймання в експлуатацію
закінчених будівництвом окремих будинків і споруд на території
комплексної забудови здійснюються відповідно до укладених
договорів між замовником та інвестором у порядку, встановленому
законодавством.

Стаття 26. Дотримання регіональних та місцевих правил
забудови

Для забезпечення дотримання вимог законодавства, а також
регіональних та/або місцевих правил забудови, державних
стандартів, норм і правил, містобудівної документації фізичним та
юридичним особам за їх письмовим зверненням надаються єдині умови
і обмеження забудови земельних ділянок, інші вихідні дані на
проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані).
{ Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 109-V ( 109-16 ) від 12.09.2006 }

У разі відсутності місцевих правил забудови для будівництва
окремого об'єкта містобудування на території кварталу існуючої
забудови розробляється містобудівне обгрунтування розташування
об'єкта містобудування в цьому кварталі.

Містобудівне обгрунтування повинно містити текстові та
графічні матеріали, розрахунки щодо можливості розташування
об'єкта містобудування в кварталі та його параметрів з урахуванням
державних будівельних норм.

Вимоги до складу, змісту і порядку розроблення, погодження,
фінансування та затвердження містобудівного обгрунтування
визначаються спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

Фізичні та юридичні особи мають право відповідно до закону
одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування інформацію про правовий статус, допустимі види
забудови та іншого використання земельних ділянок, єдині умови і
обмеження забудови окремої земельної ділянки. Відповідно до
отриманої інформації фізичні та юридичні особи мають право
виконувати передпроектні роботи (ескізні, пошукові,
концептуальні).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
надають відповідну інформацію протягом одного місяця від дати
звернення. Надання інформації про правовий статус, допустимі види
забудови та іншого використання земельних ділянок, єдині умови і
обмеження забудови окремої земельної ділянки здійснюється без
отримання дозволу на будівництво та згоди власника або користувача
зазначеної земельної ділянки.

Підготовка інформації здійснюється підприємствами, установами
та організаціями в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 27. Надання вихідних даних

Фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво
об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення
сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те
виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта,
мають право на одержання вихідних даних на проектування цього
об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.
{ Частина перша статті 27 в редакції Закону N 109-V ( 109-16 ) від
12.09.2006 }

Надання вихідних даних фізичним та юридичним особам у повному
обсязі забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад
або відповідними районними державними адміністраціями не пізніше
ніж через два місяці після подання письмової заяви про надання цих
даних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, крім
випадку, передбаченого частиною сьомою цієї статті. Для
проектування об'єктів, що згідно із статтею 22 цього Закону
визначені як переважні види забудови в межах окремої зони, замість
архітектурно-планувального завдання як вихідні дані
використовуються єдині умови і обмеження забудови земельних
ділянок, визначені місцевими правилами забудови.
{ Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 109-V ( 109-16 ) від 12.09.2006 }

Погодження вихідних даних у разі необхідності з
підприємствами, установами та організаціями, що надають технічні
умови, або отримання додаткової інформації від них здійснюється
спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та
архітектури. У технічних умовах не допускається дублювання
положень державних норм, стандартів і правил.
{ Частина третя статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 109-V ( 109-16 ) від 12.09.2006 }

Підготовка та комплектування вихідних даних здійснюється
підприємствами, установами та організаціями в порядку,
встановленому законодавством.

Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової
участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної
інфраструктури населених пунктів.
{ Частина п'ята статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }

Перелік документів, необхідних для отримання вихідних даних,
встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Громадянам, які є власниками (користувачами) земельних
ділянок у селах, селищах та містах районного значення, спеціально
уповноважений орган з питань містобудування та архітектури може
надавати будівельний паспорт об'єкта містобудування та погоджувати
проектну документацію на будівництво об'єкта містобудування без
попереднього надання архітектурно-планувального завдання та
технічних умов щодо його інженерного забезпечення. Перелік
об'єктів містобудування, щодо яких застосовується спрощена
процедура, а також порядок надання будівельного паспорта
встановлюються регіональними правилами забудови.

Стаття 27-1. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і
розвитку інженерно-транспортної та соціальної
інфраструктури населеного пункту

Створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної
інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних
органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта
містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у
створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної
інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених
частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку
інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного
пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в
експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для
забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та
соціальної інфраструктури населеного пункту.
{ Частина третя статті 27-1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }

До пайової участі (внеску) у створенні і розвитку
інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених
пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва:

об'єктів будь-якого призначення на замовлення органів
державної влади або органів місцевого самоврядування за рахунок
коштів державного та/або місцевих бюджетів;

будинків житлового фонду соціального призначення та
доступного житла;

об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на
конкурсній основі;

об'єктів, що споруджуються замість пошкоджених або
зруйнованих внаслідок стихійного лиха чи техногенних аварій.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні
інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного
пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого
самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого
самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від
загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта
містобудування, визначеної згідно з державними будівельними
нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної
ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд
та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових
інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
{ Частина п'ята статті 27-1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }

Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової
участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру
пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та
соціальної інфраструктури населених пунктів.

Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на
розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших
відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не
може перевищувати: { Абзац перший частини сьомої статті 27-1 в
редакції Закону N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }

10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва
(реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель
та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти,
медичного і оздоровчого призначення); { Абзац другий частини
сьомої статті 27-1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }

4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва
(реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків,
будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого
призначення. { Абзац третій частини сьомої статті 27-1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від
замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі
здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або
нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень,
у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску)
замовника, встановленої цією статтею.
{ Частина восьма статті 27-1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }

Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і
розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з
дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення
замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до
нього документів, що підтверджують вартість будівництва
(реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними
показниками.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку
інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного
пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня
реєстрації звернення замовника про його укладення, але до
одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і
розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
населеного пункту є:

розмір пайового внеску;

терміни (графік) оплати пайового внеску;

відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового
внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та
соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або
частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін
сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після
прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.
{ Частина тринадцята статті 27-1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }

Кошти, отримані як пайова участь (внесок) замовників об'єктів
містобудування, можуть використовуватися виключно на створення і
розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
відповідного населеного пункту.

Спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і
розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
населеного пункту, вирішуються судом.
{ Закон доповнено статтею 27-1 згідно із Законом N 509-VI
( 509-17 ) від 16.09.2008 }

Стаття 28. Проектна документація на будівництво

Проектна документація на будівництво об'єктів містобудування
розробляється згідно з вихідними даними на проектування з
дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил,
регіональних і місцевих правил забудови та затверджується
замовником в установленому законом порядку.

Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної
документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
питань архітектури та містобудування. { Частина друга статті 28 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 509-VI ( 509-17 ) від
16.09.2008 }

У випадках, передбачених законодавством, розроблення
проектної документації здійснюється на конкурсній основі.

Стаття 29. Дозвіл на виконання будівельних робіт

Дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що
засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних
робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та
споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями
державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр
наданих дозволів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:

проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку,
визначеному законодавством;

документа, що засвідчує право власності чи користування
земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є
власником чи користувачем земельної ділянки, також подається
нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на
забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, -
нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної
ділянки на її забудову;

рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої
державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта
містобудування;

документа про призначення відповідальних виконавців робіт та
відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.
{ Частина третя статті 29 в редакції Закону N 434-V ( 434-16 ) від
12.12.2006 }

Для отримання дозволу на виконання будівельних робіт іноземні
юридичні особи подають, крім документів, передбачених частиною
третьою цієї статті, документ, що підтверджує факт залучення
громадян та юридичних осіб України до виконання
будівельно-монтажних робіт обсягом не менш як 90 відсотків їх
загального обсягу, а також використання не менш як 50 відсотків
вітчизняних виробів та матеріалів, зокрема будівельних
конструкцій.
{ Статтю 29 доповнено частиною згідно із Законом N 800-VI
( 800-17 ) від 25.12.2008 }

У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального
ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу на виконання
зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право
власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника
на проведення зазначених робіт.

У разі здійснення реконструкції або капітального ремонту
автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередач,
зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій в межах
існуючих смуг відведення дозвіл на виконання будівельних робіт
може надаватися без подання документа, що засвідчує право
власності чи користування земельною ділянкою.
{ Статтю 29 доповнено частиною згідно із Законом N 800-VI
( 800-17 ) від 25.12.2008 }

Видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт
здійснюється протягом одного місяця з дня подання заяви.

У разі відмови у видачі дозволу на виконання будівельних
робіт заявнику надаються роз'яснення щодо невідповідності поданих
документів вимогам законодавства. Роз'яснення надаються у
письмовій формі протягом одного місяця з дня звернення.

Відмову надання дозволу на виконання будівельних робіт може
бути оскаржено до суду в установленому законом порядку.

Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається
дозвіл, визначається спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

У разі, якщо право на будівництво об'єкта містобудування
передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію
(підрядчика), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає
перереєстрації.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без
дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а
також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт
вважається самовільним будівництвом і тягне за собою
відповідальність згідно з законодавством.

Інформація про дозвіл на виконання будівельних робіт, а також
відомості про замовника та підрядчиків будівельних робіт надаються
на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному
майданчику в доступному для огляду місці.

Стаття 30. Моніторинг забудови та іншого використання
територій

Моніторинг забудови та іншого використання територій полягає
у здійсненні спостережень за реалізацією відповідної містобудівної
документації та зміною об'єктів містобудування, проведенні
виконавчої зйомки і коригування топографо-геодезичних, а також
картографічних та інших матеріалів.

Моніторинг забудови та іншого використання територій
забезпечується Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими
державними адміністраціями, виконавчими органами рад міст
обласного підпорядкування в межах повноважень, визначених законом,
та здійснюється відповідними спеціально уповноваженими органами з
питань містобудування та архітектури.

Дані моніторингу використовуються для створення
геоінформаційних систем, заносяться до містобудівних кадастрів
населених пунктів і враховуються під час здійснення планування та
забудови територій.

Стаття 30-1. Прийняття в експлуатацію закінчених
будівництвом об'єктів

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів
здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого
об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів,
будівельних норм і правил (далі - свідоцтво), що видається
інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Свідоцтво - документ, що засвідчує відповідність закінченого
будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним
нормам, стандартам і правилам.

Для одержання свідоцтва замовник або уповноважена ним особа
подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю,
яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву,
до якої додаються:

проектна документація, затверджена у встановленому
законодавством порядку;

акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний
генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними
організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою
компанією (у разі, якщо об'єкт застрахований).

Розгляд заяви, прийняття рішення про видачу свідоцтва або
відмову у його видачі, реєстрація виданих свідоцтв здійснюється
інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю протягом
10 робочих днів з дня реєстрації заяви.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом
об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до
закону.
{ Розділ IV доповнено статтею 30-1 згідно із Законом N 434-V
( 434-16 ) від 12.12.2006; текст статті 30-1 в редакції Закону
N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008 }

Р о з д і л IV-1.

ПОРЯДОК ВРАХУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ І ПРИВАТНИХ
ІНТЕРЕСІВ ПРИ ПЛАНУВАННІ І ЗАБУДОВІ ТЕРИТОРІЙ

Стаття 30-2. Предмет громадського обговорення

Громадському обговоренню підлягають розроблені та погоджені в
установленому законодавством порядку проекти місцевих правил
забудови та проекти містобудівної документації, які пройшли в
установленому законодавством порядку державну експертизу, а саме:

схем планування територій адміністративно-територіальних
одиниць, їх окремих частин;

генеральних планів населених пунктів;

детальних планів територій;

проектів забудови територій;

містобудівного обґрунтування розміщення об'єктів
містобудування.

У разі розроблення генеральних планів населених пунктів у дві
стадії громадському обговоренню підлягають окремо проект концепції
розвитку населеного пункту та безпосередньо проект генерального
плану населеного пункту.

Громадське обговорення проектів містобудівної документації,
місцевих правил забудови проводиться один раз.

Проектування і будівництво окремих будівель і споруд, не
передбачених чинним генеральним планом (для малих і середніх
населених пунктів), детальним планом території (для великих,
більших і найбільших населених пунктів), не допускається і не
виноситься на обговорення.

Стаття 30-3. Організація проведення громадського обговорення
проектів містобудівної документації, місцевих
правил забудови

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні
ради, а також сільські, селищні, міські, районні у місті ради (їх
виконавчі органи) при вирішенні питань планування і забудови
територій зобов'язані забезпечити:

оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної
документації, місцевих правил забудови з прогнозованими правовими,
економічними та екологічними наслідками;

оприлюднення розроблених та погоджених в установленому
законодавством порядку проектів містобудівної документації,
місцевих правил забудови і доступ громадськості до цієї
інформації;

реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій (зауважень)
громадськості, поданих до проектів містобудівної документації,
місцевих правил забудови;

проведення громадських слухань з обговорення проектів
містобудівної документації та місцевих правил забудови;

узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками
документації через погоджувальну комісію;

винесення нерозв'язаних погоджувальною комісією спірних
питань на розгляд відповідної ради;

оприлюднення результатів громадського обговорення,
затверджених містобудівної документації та місцевих правил
забудови.

Оприлюднення прийнятих Верховною Радою Автономної Республіки
Крим або відповідним органом місцевого самоврядування рішень щодо
розроблення та затвердження містобудівної документації, місцевих
правил забудови, результатів громадського обговорення проектів
містобудівної документації та місцевих правил забудови
здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом
опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що
поширюються на відповідній території, а також розміщення таких
рішень на офіційних веб-сайтах цих органів (за наявності).

Прийняті рішення про розроблення та затвердження
містобудівної документації, що поширюються на інші
адміністративно-територіальні одиниці, надаються відповідним
органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим або відповідний
орган місцевого самоврядування зобов'язані інформувати
громадськість через місцеві засоби масової інформації (за
наявності) про прогнозовані правові, економічні та екологічні
наслідки впровадження схем планування територій
адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин,
генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій,
проектів забудови територій.

Оприлюднення проектів містобудівної документації, місцевих
правил забудови здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня
надходження до Верховної Ради Автономної Республіки Крим або
відповідного органу місцевого самоврядування розроблених та
погоджених в установленому законодавством порядку таких проектів
шляхом публікації повідомлень про проведення громадського
обговорення проектів містобудівної документації, місцевих правил
забудови та поширення їх у друкованому вигляді у формі
інформаційного пакета чи брошури.

Проекти містобудівної документації, що поширюються на інші
адміністративно-територіальні одиниці, надсилаються відповідним
органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування.

Повідомлення про громадське обговорення проектів
містобудівної документації, місцевих правил забудови має містити:

назву проектів містобудівної документації, місцевих правил
забудови, їх значення для планування території та межі територій,
у тому числі суміжних, на якій проживають особи, які мають право
брати участь у громадських слуханнях з обговорення відповідних
проектів;

відомості про замовника та розробника, підстави розроблення;

положення проектів містобудівної документації, місцевих
правил забудови, у тому числі графічний матеріал, що відображають
зміст зазначеної документації з проектними рішеннями;

порядок, місце і строки детального ознайомлення з проектом
відповідної документації;

найменування та місцезнаходження, контактну інформацію
органу, до якого слід звертатися із пропозиціями (зауваженнями);

строк подання пропозицій (зауважень) громадськості;

інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів
(презентації, прилюдного експонування, телевізійних програм,
публічних конференцій, "круглих столів");

дату, час та місце проведення громадських слухань з
обговорення проектів містобудівної документації, місцевих правил
забудови;

висновки державної експертизи на проект відповідної
документації.

Особи, які виносять проекти відповідної документації на
обговорення, є відповідальними за їх автентичність (відповідність
документації, що обговорюється), а також за додержання вимог
законодавства та державних норм і стандартів.

Повідомлення про громадське обговорення проектів
містобудівної документації, місцевих правил забудови є підставою
для подання пропозицій (зауважень) громадськості до Верховної Ради
Автономної Республіки Крим або відповідного органу місцевого
самоврядування.

Пропозиції (зауваження) громадськості подаються до початку
проведення громадських слухань, а також можуть бути висловлені та
внесені до протоколу під час проведення громадських слухань.

Пропозиції (зауваження) громадськості мають бути
обґрунтовані, а також містити посилання на положення відповідних
законодавчих та інших нормативно-правових актів, державних
стандартів, норм і правил.

Дата проведення громадських слухань визначається Верховною
Радою Автономної Республіки Крим або відповідним органом місцевого
самоврядування у строк:

не менше трьох і не більше п'яти місяців з дня оприлюднення
повідомлення про громадське обговорення проектів схем планування
територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих
частин, генеральних планів населених пунктів, детальних планів
територій, місцевих правил забудови;

не менше двох і не більше чотирьох місяців з дня оприлюднення
повідомлення про громадське обговорення проектів забудови
територій;

не менше одного і не більше трьох місяців з дня оприлюднення
повідомлення про громадське обговорення проекту містобудівного
обґрунтування розміщення об'єкта містобудування.

Місце та час проведення громадських слухань визначаються
залежно від виду документації, що виноситься на обговорення, з
урахуванням можливості забезпечення присутності всіх імовірних
учасників.

Стаття 30-4. Вимоги до осіб - учасників громадських слухань

У громадських слуханнях можуть брати участь:

повнолітні фізичні особи, які проживають на території, щодо
якої розробляється документація, або на суміжній з нею, що
визначається відповідним органом місцевого самоврядування,
відповідальним за проведення громадських слухань;

юридичні особи, приміщення яких розташовані на території,
щодо якої розробляється документація, в особі їх повноважних
представників;

власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на
території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з
нею, що визначається відповідним органом місцевого самоврядування,
відповідальним за проведення громадських слухань;

представники громадських організацій, органів самоорганізації
населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

замовники та розробники документації;

посадові особи Верховної Ради Автономної Республіки Крим або
відповідного органу місцевого самоврядування;

народні депутати України, депутати відповідних рад.

Стаття 30-5. Проведення громадських слухань.
Розгляд пропозицій (зауважень) громадськості

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні
ради, а також сільські, селищні, міські ради (їх виконавчі органи)
у визначені цим Законом строки проводять громадські слухання
відповідних проектів містобудівної документації, місцевих правил
забудови. Громадські слухання проводяться під головуванням
представника Верховної Ради Автономної Республіки Крим або
відповідного органу місцевого самоврядування.

До обов'язків головуючого на громадських слуханнях належить:

забезпечення реєстрації учасників слухань;

забезпечення обрання секретаріату слухань у складі трьох
осіб - представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим або
відповідного органу місцевого самоврядування, громадськості та
замовника документації;

оголошення порядку денного і пропозицій щодо регламенту
проведення слухань;

інформування про порядок ведення протоколу, подання усних та
письмових пропозицій (зауважень) щодо предмета обговорень;

надання можливості розробникам викласти основні положення
документації, яка підлягає обговоренню, та проблемні питання, що
заслуговують на увагу громадськості;

інформування учасників слухань про подані пропозиції
(зауваження) та порядок їх урахування;

надання можливості представникам громадськості поставити
запитання та висловити свою думку;

забезпечення ведення обговорення та прийняття відповідних
рішень щодо пропозицій (зауважень) громадськості з дотриманням
регламенту;

оголошення рішення про призначення членів погоджувальної
комісії від Верховної Ради Автономної Республіки Крим або
відповідного органу місцевого самоврядування;

забезпечення обрання членів погоджувальної комісії від
громадськості;

підбиття підсумків громадських слухань та інформування
учасників слухань про порядок урахування пропозицій (зауважень)
громадськості.

До складу погоджувальної комісії входять:

посадові особи Верховної Ради Автономної Республіки Крим або
відповідного органу місцевого самоврядування;

представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і
санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та
архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів, залежно
від виду проектної документації;

представники професійних об'єднань та спілок, архітектори,
науковці;

уповноважені представники громадськості, які обираються на
громадських слуханнях. Кількість представників громадськості має
становити не менше 50 відсотків і не більше 70 відсотків загальної
чисельності комісії.

Головою погоджувальної комісії є посадова особа Верховної
Ради Автономної Республіки Крим або відповідного органу місцевого
самоврядування, яка головувала на громадських слуханнях.

Протокол слухань складається секретаріатом за участю членів
погоджувальної комісії, підписується ними та головуючим. За
наявності спірних питань, обґрунтованих з посиланням на
нормативно-правові акти, у протоколі фіксується мотивоване
обґрунтування члена (членів) погоджувальної комісії.

У разі відсутності пропозицій (зауважень) громадськості
складається відповідний акт.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення
розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських
слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване
відхилення цих пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому
взяли участь не менше двох третин її членів (з них не менше
половини представників громадськості).

Рішення погоджувальної комісії приймається більшістю
присутніх членів та оформлюється відповідним протоколом.

Під час проведення громадських слухань здійснюється їх
фіксація за допомогою засобів аудіовізуального запису та іншими
доступними засобами.

У разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати
спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає Верховна
Рада Автономної Республіки Крим або відповідний орган місцевого
самоврядування. Урегульовані погоджувальною комісією спірні
питання між сторонами або прийняті Верховною Радою Автономної
Республіки Крим або відповідним органом місцевого самоврядування
рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної
документації.

Стаття 30-6. Урахування результатів громадського обговорення

У разі потреби за результатами громадського обговорення
вносяться необхідні зміни до документації та проводиться її
повторна державна експертиза, витрати за яку оплачуються
замовником, а Верховна Рада Автономної Республіки Крим або
відповідний орган місцевого самоврядування приймає відповідне
рішення щодо затвердження містобудівної документації.

Сторона, не згідна з рішенням органу місцевого
самоврядування, може оскаржити його в судовому порядку.

Затвердження проектів містобудівної документації, місцевих
правил забудови без їх громадського обговорення забороняється, а
матеріали громадського обговорення є невід'ємною складовою
містобудівної документації, місцевих правил забудови.

Стаття 30-7. Фінансування заходів з громадського обговорення

Фінансування заходів з громадського обговорення проектів
містобудівної документації, місцевих правил забудови здійснюється
за рахунок коштів замовників цих проектів.
{ Закон доповнено розділом IV-1 згідно із Законом N 509-VI
( 509-17 ) від 16.09.2008 }

Р о з д і л V

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ПЛАНУВАННЯМ,
ЗАБУДОВОЮ ТА ІНШИМ ВИКОРИСТАННЯМ ТЕРИТОРІЙ.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПІД ЧАС ПЛАНУВАННЯ, ЗАБУДОВИ ТА ІНШОГО
ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ

Стаття 31. Державний контроль за плануванням, забудовою та
іншим використанням територій

Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим
використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та
архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з
питань містобудування та архітектури, Державною
архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними
органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами
виконавчої влади. { Частина перша статті 31 в редакції Закону
N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007 }

Порядок здійснення державного контролю за плануванням,
забудовою та іншим використанням територій визначається
законодавством.
{ Положення статті 31 визнано конституційними згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 4-рп/2009 ( v004p710-09 ) від 03.02.2009 }

Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства під
час планування, забудови та іншого використання
територій

Особи, винні в:

затвердженні містобудівної документації з порушенням
встановлених державних стандартів, норм і правил;

недотриманні регіональних і місцевих правил забудови під час
планування, забудови та іншого використання територій;

недотриманні термінів надання висновків комплексної
експертизи або обгрунтованої відмови;

недотриманні термінів подання відповідних висновків до складу
комплексної експертизи;

недотриманні термінів підготовки та надання дозволів на
будівництво та виконання будівельних робіт;

вимаганні при видачі дозволів на будівництво об'єктів
містобудування та виконання будівельних робіт чи проведення
експертизи будь-яких інших документів, не передбачених
законодавством;

недотриманні режиму використання та забудови земель, на яких
передбачена перспективна містобудівна діяльність, -

несуть відповідальність, встановлену законом.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші
види правопорушень під час планування, забудови та іншого
використання територій.

Р о з д і л VI

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС
ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЙ

Стаття 33. Міжнародне співробітництво під час планування і
забудови територій

Міжнародне співробітництво у сфері планування і забудови
територій здійснюється згідно з законодавством України та
міжнародними договорами України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж
передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного
договору.

Р о з д і л VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до
набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить
цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців після
набрання чинності цим Законом:

підготувати та внести до Верховної Ради України пропозиції
щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції
нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що
суперечать цьому Закону.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 20 квітня 2000 року

centre7.org.ua