Ви тут:Охорона пам'яток / Новини охорони пам'яток / Заповідник vs Заповідник?

Заповідник vs Заповідник?


Опубліковано06.06.2008

Видається, що проблема власності в межах заповідних територій так зацікавила місто насамперед в переддень Євро-2012, коли кожен намагається «взяти питання під контроль».

П’ятнична нарада щодо збереження пам’яток архітектури відбулася без міністра-ініціатора, але за широким представництвом як влади, так і експертів та громадськості. Крапка у питанні заповідника, як планувалося, не поставлена. Але… Крапка не поставлена.

З однієї сторони начальник міського управління охорони історичного середовища пані Л. Онищенко цілком права в своїх пропозиціях формування незалежної пам’яткоохоронної вертикалі як чинника вирішення багатьох проблем. З цим погоджується і експерти, зокрема пані Віра Балаш, архітектор, експерт програми моніторингу державної пам’яткоохоронної політики ЦППД «СІМ» відзначила: «Аби вчасно реагувати на злочинні та протиправні діяння в галузі охорони пам’яток варто створити архітектурну поліцію та, крім головного архітектора, ще посаду головного консерватора пам’яток архітектури, як наприклад, в сусідній Польщі, які були б незалежними від міської влади органами».
З другої сторони тут виникає логічне запитання – чому місто згадує про питання прозорого розмежування повноважень лише у випадках, коли загострюються суспільні дискусії. Адже ця тема ще в 2006 році звучала гостро і актуально і Управління охорони історичного середовища ані підготувало власні пропозиції, ані не запросило до такої роботи експертів.

Керівник програми моніторингу державної пам’яткоохоронної політики ЦППД «СІМ» Ярина ЯСИНЕВИЧ відзначила: «Загалом позиція міста у питанні відновлення дирекції заповідника, який юридично таки існує, чомусь дуже нагадує логіку дій Косівської райради у їх «історичному рішенні» про скасування Національного природного парку Гуцульщина: «мешканцям саме так буде краще, а інакше - все заберуть!» Зрозуміло, що у всього населення Західної України історична пам'ять про можливість влади «все забрати» ще дуже яскрава, проте… Виникають два закономірні питання 1. Якщо заповідник юридично існував протягом багатьох років, то відсутність його дирекції не мусіла б стати причиною щодо кричущих порушень пам’яткоохоронного законодавства, зокрема в частині набуття власності на об’єкти в межах заповідника. 2. Видається, що проблема власності в межах заповідних територій так зацікавила місто насамперед в переддень Євро-2012, коли кожен намагається «взяти питання під контроль».

Невизначеною залишилася і позиція головного в країні пам’яткоохоронця – начальника Державної служби з питань національної культурної спадщини пана М. Кучерука, котрий і начебто за, і начебто не дуже. Однозначно тішить в тому те, що і місто і Держслужба наголошують на «прозорості процесу» і потребі громадського обговорення. На жаль, наразі вони, ані не звернули належної уваги на численні громадські та експертні звернення «за», ані на проблеми надання належної прозорості своїй же діяльності. Отож, залишається сподіватися на силу громадського лобіювання, і що позиція центральної влади виголошена заступником міністра п. В. Негодою, про «необхідність домовленості міста і його громадськості» не буде такою ж аморфною, як у 2006 році на Ринку.

Прес-служба ЦППД «СІМ»
80636286869

Позначки
centre7.org.ua