16 — 22 серпня 2008
Дзвони вже ридають. Андріївська церква: земля тікає з-під ніг
Автор: Михайло ДЕГТЯРЬОВ
Основною загрозою для Андріївської церкви протягом багатьох років були зсувні процеси схилів пагорба. Як співавтор проекту реставрації цього храму, ще працюючи над книжкою «Андріївська церква» (вийшла 1999 року), автор цих рядків виявив у архівах цікаві факти про те, яких неймовірно трудомістких заходів вживали наші предки на Андріївській горі з єдиною метою — запобігти зсувам та руйнуванню храму.
5 — 11 липня 2008
Дороги, які ведуть до замків
Автор: Тетяна КОСТЕНКО
Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Хмельницька, Волинська обласні ради оголосили 2008 рік Роком замків і палаців, виняткових пам’яток, які творять неповторне архітектурне обличчя України. А нещодавно у Львові поблизу Палацу мистецтв відбулася виставка фотографій краєзнавця Ігоря Сокальського, присвячена численним напівзруйнованим, понівеченим пам’яткам архітектури Львівщини. Серед них — багато палаців. Під фотографіями приватизованих палаців у Старому Роздолі, Підгірцях Стрийських — написи «Недбалий приватний власник». Розвалюються нічийні палаци або й ті, котрі перебувають у підпорядкуванні селищних Рад в Тартакові, Судовій Вишні, Журавно, Комарно… Ця виставка — наочна ілюстрація недбалого, байдужого ставлення і влади, і наших людей до свого такого щедрого спадку.
28 червня — 4 липня 2008
«Поштовий» роман
Автор: Михайло ДЕГТЯРЬОВ (мистецтвознавець, член Національної спілки художників України)
Коли на межі ХIХ—ХХ століть в історичному ядрі Києва почали відтворювати національні святині — зруйновані більшовиками християнські храми (Михайлівський Золотоверхий собор, Успенський собор Києво-Печерської лаври, церкви Різдва Христового та Богородиці Пирогощої на Подолі) — чимало наших співвітчизників вважали, що настав час справжнього торжества історичної справедливості й нарешті в нашій країні почнуть ставитися з повагою і цивілізовано до культурної спадщини.
26 квітня — 16 травня 2008
Вони вже зробили свій «вибір». Історико-культурне обійстя Києва: хроніка нищення часів незалежності
Автор: Михайло ДЕГТЯРЬОВ (мистецтвознавець)
На жаль, через тотальну корумпованість нашого суспільства протиправна і безсистемна забудова історичного ядра Києва не дістає належної оцінки у прокурорів. Ці справи не розглядаються в судах.
Саме тому акції будівельного вандалізму зазвичай мають доволі розмиті хронологічні межі.
Отож у наведеному далі короткому переліку втрат і збитків, завданих архітектурно-історичній спадщині Києва за роки української незалежності, послідовність розміщення об’єктів підпорядкуємо принципові їх архітектурно-містобудівної та історико-культурної значущості.
8 — 14 березня 2008
Усе на продаж. Приватизація культурної спадщини: хто перший добіжить?
Автор: Олексій КОПИТЬКО (голова правління Українського центру розвитку музейної справи)
…На шпальтах газет та в ефірі телеканалів регулярно порушується тема занедбаного стану унікальних пам’яток культурної спадщини України. Це питання є настільки болючим, що вже давно слово «пам’ятка» асоціюється насамперед зі словами «проблема», «небезпека», «руйнація»…
На цьому тлі тривають жваві дискусії щодо шляхів виправлення ситуації, пошуку джерел потрібних ресурсів для порятунку історичних об’єктів і перетворення їх на привабливі туристичні цікавинки. Дедалі частіше рецептом, що дозволить вирішити принизливу для країни проблему нищення власної історії і культури, називають швидке і докорінне роздержавлення культурних пам’яток. У цієї ідеї стає все більше прибічників.
23 — 29 лютого 2008
«У Львові катастрофа. Треба негайно щось робити!» Місту Лева загрожує... декор
Автор: Тетяна КОЗИРЄВА (Львів)
Львівські чиновники, архітектори, скульптори та реставратори серйозно занепокоєні долею історичних пам’яток міста. І сьогодні, здається, головна причина хвилювання — скульптурний декор будинків на площі Ринок, пошкоджений унаслідок не тільки агресивного атмосферного впливу, а й неякісних реставраційних робіт. Саме тому, на думку фахівців, цей декор становить реальну загрозу як для жителів Львова, так і для численних туристів.
24 — 30 листопада 2007
Спускаючись з Голгофи. Унікальну пам’ятку львівської архітектури руйнують час і бездіяльність
Автор: Тетяна КОЗИРЄВА
Вірменський собор є однією з найцінніших пам’яток архітектури Львова — його збудовано в 1363—1370 роках за проектом відомого львівського майстра Дорінга. Навколо церкви століттями створювався архітектурний комплекс, до якого ввійшли дзвіниця (1571 р.), палац архієпископа (XVIII ст.), вірменський банк (XVII ст.), монастир бенедиктинок (1682 р.), пам’ятна колона з постаттю св. Христофора та огорожі з брамами (XVII — XIX ст.). Спитайте будь-кого з львів’ян про ставлення до вірменського ансамблю — всі вони будуть однаково щирі, коли говоритимуть, що дуже люблять Вірменку. І справді, ця місцина причаровує і манить усіх без винятку… У Львові відбувся міжнародний науково-практичний семінар «Дерев’яна скульптурна група Голгофа», на якому українські та польські фахівці обговорювали питання збереження і консервації цієї пам’ятки.
24 — 30 листопада 2007
Ця дорога не веде до храму. Чи зможемо врятувати історичне обличчя столиці
Автор: Ігор ДОБРУЦЬКИЙ
За останніх кілька років центр Києва помітно змінився. На жаль, часто не в кращий бік. Так вважають не тільки люди, котрі після тривалої відсутності знову повертаються до столиці і бачать Хрещатик «оновленим». У цьому переконані й корінні кияни, на чиїх очах повільно відбуваються різні метаморфози історичного обличчя столиці. Рік у рік Київ дедалі більше втрачає свою архітектурно-історичну основу. Сучасні висотні будівлі ростуть як гриби після дощу. А ось історичні пам’ятки губляться серед численних торгово-розважальних центрів. Перемогти тотальну забудову можна було б, затвердивши докладний план збереження різних територій Києва — районів, мікрорайонів, кварталів. Головним органом, що регулює ці питання, є Архітектурно-містобудівна рада при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. Ця ж організація і відповідає за збереження історичних пам’яток міста. Окрім неї, цим питанням займається Управління охорони культурної спадщини.
27 жовтня — 2 листопада 2007
Львівські мотиви, підземноводні «стихії»
Автор: Тетяна КОЗИРЄВА
Погоджуюсь, багато сказано і не менше написано про повільну, але впевнену руйнацію Львова. Але нещодавно у львівському Музеї ідей ця тема знову резонувала — уже в форматі фотовиставки під промовистою назвою «Чому руйнується Львів?» Її автор інженер Олег Карелін цілком слушно вважає, що руйнацію будівель центральної, історичної, частини Львова спричинив цілий комплекс проблем, але основна — «не варте доброго слова» водопостачання і водоспоживання. Як розповів «ДТ» пан Карелін, за його розрахунками, Львів, який вже дуже багато років отримує воду строго за графіком... перенасичений нею. 29 помпових станцій щодоби подають для міста 325 тисяч кубометрів води. При тім львів’яни споживають усього 157 тисяч! Тобто половина води, не доходячи до споживача, через діряві труби витікає під місто і, вимиваючи землю з-під будинків, нищить їх...
24 — 31 серпня 2007
Узвозом — у прірву. Страсті за Андріївським: що залишиться після «реконврації»?
Автор: Михайло ДЕГТЯРЬОВ (дійсний член Нью-Йоркської академії наук)
Будівельний бум у Києві можна було б вважати явищем природним, якби не хаотична (а то й з грубими порушеннями положень чинного містобудівного та пам’яткоохоронного законодавства) забудова і реконструкція історичного центру столиці, її заповідних зон, які охороняються законом. Але «бульдозеристи» не вгамовуються: під загрозою руйнації — найцінніші архітектурні пам’ятки на Андріївському узвозі, в Десятинному провулку… І фактично — в усьому історичному центрі.
30 червня — 6 липня 2007
Консервація, реставрація, ревіталізація?
Автор: Тетяна НАГОРНА
Побудований у 1640 році за проектом знаного архітектора Андре дель Аква, Підгорецький палац і досі вражає випадкових переїжджих своєю величчю та вишуканою красою ренесансних форм. Включений до складу так званої Золотої підкови України, він, однак, туристів бачить нечасто. Його двері замкнені. Адже понад десять років тому тут оголосили початок реставраційних робіт, і коли вони будуть закінчені сказати важко... А тим часом Всесвітній фонд пам’яток (World monuments fund, NY) включив замок у маленькому західноукраїнському селі Підгірці до переліку 100 об’єктів світової історико-архітектурної спадщини, які можуть бути втраченими для людства вже у 2008 році.
26 травня — 1 червня 2007
День народження небіжчика
Автор: Георгій ДУХОВИЧНИЙ
Травень 2007 року особливий з багатьох причин, але одна з головних нам достеменно відома. Цей травень — уже двадцятий від дня заснування Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ».
Того не такого далекого і, як тепер добре відомо, переломного 1987 року все було інакше — охоронців налічувалися одиниці, а того, що охороняли, — не злічити. Протягом цих 20, як, втім і попередніх 15, років городянам було байдуже, наскільки місто або його окремі частини заповідні. Це й відрізняє їх від дослідників-професіоналів. Головне для городян — збереження кварталів і вулиць, будинків та дворів рідних. Місто знають і люблять таким, яким воно є. У 1987-му зраділи й вони простодушно... Звичайно, якщо він, старий Київ, тепер ще й заповідник, то таким, в умовах реанімації, під цілодобовим спостереженням, йому жити тепер ще довго-довго. Чи міг тоді хтось подумати, що це буде не лікування, а добре оплачена претендентами на «ліжко-місця» евтаназія? Що заповідник буде перетворений на заказник, а ті, на кого покладено функцію «осмикувати й забороняти», самі стануть постійними клієнтами.
31 березня — 6 квітня 2007
Як сумістити епохи?
Автори: Вадим РИБІН, В’ячеслав ШЕСТОПАЛОВ
Національний історико-культурний Києво-Печерський заповідник внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Водночас на території заповідника аварійні ситуації і незадовільний стан пам’яток, інженерних споруд, історичних ландшафтів давно стали звичним явищем. Аварійні деформації пам’яток і історичних ландшафтів мають не випадковий, а системний характер. Це пояснюється не тільки і не стільки складними інженерно-геологічними умовами (вплив зсувонебезпечних схилів, просадочних властивостей лесових ґрунтів), скільки іншими причинами. Передусім незадовільною експлуатацією водопровідних комунікацій і окремих проблемних ділянок заповідника, а також грубими помилками в проектуванні і здійсненні різних охоронних заходів, що призвели до безперервної ескалації і критичного посилення техногенного навантаження. Останнє виявилося в численних порушеннях гідрогеологічного режиму і підземного простору цінної історичної території. Та попри очевидність такого висновку, згубна для пам’яток тенденція зберігається і нині.