Давній партнер Центру СІМ – Регіональний благодійний фонд «Резонанс» – щойно завершив підготовку аналітичного звіту за проєктом «Підхід, заснований на правах людини, у змісті та реалізації культурних політик в Україні», що реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
Ґрунтовне дослідження колег доводить необхідність вкотре звернути увагу на процеси, які відбуваються в громадах під час розробки, реалізації та оцінки місцевих політик. «Підхід, заснований на правах людини, вимагає відмови від рамок на кшталт «ми та вони», «нормальне – ненормальне» в суспільному дискурсі, – йдеться у передмові до звіту. – Така відмова перетворює громади на низові об’єднуючі ланки для «нашого» спільного, багатоманітного та багатокультурного суспільства, в якому різні люди з різними потребами, бажаннями, баченням та культурою живуть разом.».
У межах дослідження було проведено 30 глибинних інтерв’ю з представниками об’єднаних територіальних громад чотирьох областей України та проаналізовано 30 програм розвитку культури і дотичних до них.
Результати дослідження показують, що застосування підходу, заснованого на правах людини, залишається викликом для ОТГ. Більшість проаналізованих документів демонструють декларативність посилань на права людини, низький рівень їх розуміння та мінімальне застосування принципів підходу. У текстах проаналізованих документів прослідковується недостатнє розуміння міжнародних та національних стандартів прав людини. Посилання на цінності прав людини є скоріше виключенням, ніж правилом, помітні помилки у формулюваннях та застосуванні, розмежуванні сфер та визначенні носіїв обов’язків щодо дотримання прав людини.
Подібно до сфери освіти, культура все ще розглядається як сфера реалізації прав людини. Культурні політики, стратегії та програми розвитку переважно передбачають реалізацію лише одного із компонентів зобов’язань носіїв обов’язків, а саме – створення умов для споживання культурних послуг. Заклади культури розглядаються як заклади сфери обслуговування, які надають культурні послуги, а не як інституції, покликані забезпечити реалізацію прав людини у сфері культури. Другий компонент зобов’язань – утриматись від дій, які можуть обмежити вільну реалізацію культурних прав людини – практично не згадується. Така прогалина є тривожною ознакою, оскільки цей компонент стосується, передусім, свободи творчості та свободи висловлювань у відповідності до міжнародних стандартів прав людини, що передбачає, зокрема, вільний вибір виду діяльності у сфері культури, засобів і сфер застосування творчих здібностей, самостійне розпорядження своїм твором, а також збереження, розвиток, промоцію культурної самобутності, традицій, звичаїв та обрядів.
Виходячи із цих двох ключових висновків, автори аналітичного звіту рекомендують при розробці критеріїв оцінки процесів та результатів реалізації культурних політик звертатись до стандартів та цінностей прав людини, визначених у міжнародних договорах, а при розробці політик та програм брати до уваги рекомендації міжнародних правозахисних організацій та інституцій.
Експертка проєкту та співавторка аналітичного звіту Лідія Тополевська зазначає: «Час розглядати сферу культури через призму прав людини, використовуючи їх для формулювання цілей стратегій, політик та програм. Україна має не лише підстави, а й формальний обов’язок синхронізувати власні практики відповідно до міжнародних стандартів. Зокрема, при реалізації прав людини у сфері культури, держава зобов’язана провести аналіз потреб у культурних практиках в суспільстві, поважати культурну різноманітність, забезпечувати участь вразливих груп та утриматись від втручання в процес реалізації права за винятком ситуацій законних обмежень. Відповідно, досвід міжнародних інституцій та європейських країн у впровадженні підходу, заснованого на правах людини, цілком може бути перенесено в український культурний контекст.».
З повним текстом аналітичного звіту можна ознайомитись за цим посиланням. Завантажити матеріали проєкту можна на сайті РБФ «Резонанс» або на тематичній Facebook-сторінці.
