Як зникає старий Львів

Архітектура міста Лева формувалася впродовж століть. У ній гармонійно поєдналися культури Західної та Східної Європи, які разом із культурою українського народу утворили своєрідне та неповторне міське середовище. Саме це стало однією з основних підстав для зарахування історичного центру Львова до Списку міст світової спадщини пам’яток архітектури (ЮНЕСКО).

Беззаперечно, більшість наших краян не лише пишаються унікальним за своєю красою рідним містом, а й готові стати на захист будинків, пам’ятників чи палаців від спроб зміни їхнього первинного стану різноманітними комерційними структурами та окремими багатенькими громадянами. Однак далеко не кожний львів’янин знає, що і решта старовинної забудови міста, яка розташована навколо його історико-архітектурної частини має свій особливий статус під назвою “охоронна буферна зона”. Тобто, будь-які проекти архітектурно-будівельних перетворень, реалізація яких може позначитися на стані пам’яток, їх територій і зон охорони, мають бути погоджені з відповідними органами охоронної культурної спадщини. І не лише, адже свої висновки та дозволи для здійснення таких робіт повинні надати ліцензовані проектні організації, департамент містобудування, райадміністрація тощо. Попри всі складності й обмеження, встановлені для запобігання руйнації та знищення історичних пам’яток архітектури, ми спостерігаємо, як в старовинних будинках новітні бізнесмени, безжалісно проламуючи фасади, влаштовують чи то магазини, чи то якісь заклади “швидкого харчування”. Про один із таких випадків “Ратуші” розповів координатор ГО “Вартові закону” з питань охорони історичного середовища м. Львова п. Віктор Гурін: “Я добре ознайомлений зі ситуацією, яка є типовою для нашого міста, що склалася з реконструкцією будинку за адресою: вул. Гнатюка, 15. Руйнація будинку почалася в 2007-му, після приватизації приміщень першого поверху, у яких раніше працювали художні майстерні, одним із львівських бізнесменів. Мушу наголосити, що цей будинок побудований ще в 1876 р., має для Львова історичну цінність навіть тому, що у ньому у 1894-му був розташований організаційний комітет першої Виставки Крайової очолюваний князем А. Сапєгою — героєм Польщі та Білорусі. У зв’язку з цим будинок на вул. Гнатюка, 15 був у ті часи відомий далеко за межами Польщі, адже цю виставку за рік відвідували близько 2,5 млн осіб. Із 1914 по 1937-й у цьому будинку також функціонувало одне з перших у Польщі товариств фотографів, створене відомим майстром цієї справи — Марком Мюнцем. Однак усе це мало турбує підприємця, для якого першочергово існує одна мета — з вкладених грошей заробити ще більше грошей. Із цього приводу Управління історичного середовища ЛМР надало мешканцям будинку у відповідь на їх скаргу лист від 03.05.2007 р., у якому було зазначено: “Згадана споруда (по вул. Гнатюка, 15) має мистецьку вартість та створює цінне міське середовище... Перевіркою встановлено, що ремонтні роботи ведуть самовільно... Управлінням скеровано лист у Галицьку райадміністрацію з вимогою притягнути до адміністративної відповідальності винних у проведенні самовільних робіт.
Начальник управління Л. Онищенко”

На жаль, цієї позиції в управлінні до¬тримувалися не довго, і вже 25 грудня 2007 р. бізнесмен помахав перед мешканцями будинку іншим документом цієї ж установи: “Управління охорони історичного середовища розглянуло та погоджує робочий проект реконструкції нежитлових приміщень першого поверху у будинку № 15 на вул. Гнатюка з пристосуванням під промтоварний магазин...” за підписом пані... Лілі Онищенко. З таким ставленням місцевої влади до старовинних будинків нашого міста в нас є всі шанси через кілька років Львів просто не впізнати...”