Європейський суд з прав людини – організація створена для контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина закріплених в Європейській конвенції з прав людини, яка була ратифікована в 1953 році.
Європейський Суд з прав людини було засновано в 1959 році. Суд складається з такої кількості суддів, яка відповідає кількості держав – членів Ради Європи (зараз їх сорок); серед членів Суду не може бути двох громадян однієї й тієї самої держави.
Судді обираються Консультативною Асамблеєю строком на дев’ять років із списку осіб, висунутих державами – членами Ради Європи. Вони можуть бути переобрані. Судді засідають у Суді в своїй особистій якості і є цілком незалежними під час здійснення своїх повноважень. Упродовж строку своїх повноважень вони мають утримуватись від зобов’язань, що є несумісними з вимогами незалежності, неупередженості та незайнятості, які є обов’язковими вимогами цього органу.
Суд обирає Голову і одного або двох його заступників. Члени Суду одержують платню за кожний день виконання своїх обов’язків та річну винагороду. Їхні витрати оплачуються Радою Європи. Суду допомагає безпосередньо підпорядкований йому секретаріат. Після консультацій з Генеральним секретарем Ради Європи Суд обирає Секретаря та його заступника. Інші службовці секретаріату призначаються Генеральним секретарем Ради Європи за згодою Голови або секретаря Суду.
Європейська Конвенція з прав людини передбачає, що Суд встановлює свої власні правила і визначає свою процедуру.
Юрисдикція Суду поширюється на всі справи, що пов’язані з тлумаченням та застосуванням Європейської Конвенції з прав людини; ці справи передаються до Суду відповідно до зазначених нижче умов. Але така юрисдикція може здійснюватись лише відносно тих держав, які або вже оголосили про визнання її обов’язковою ipso facto, або дали згоду на розгляд окремих справ, які були передані до Суду. За станом на 31 травня 1995 року юрисдикцію Суду визнали всі держави – члени Ради Європи, крім Андорри, Естонії, Латвії та Литви.
Згідно Конвенції, кожна справа, яка передається до Суду, має обов’язково базуватись на заяві, що подається до Європейської Комісії з прав людини державою, фізичною особою, неурядовою організацією або групою осіб. Робота Комісії починається з визначення прийнятності заяви. Якщо Комісія визнає заяву прийнятною, вона встановлює факти та намагається вирішити справу дружнім врегулюванням. Якщо цього не вдається досягти, Комісія готує доповідь, в якій наводяться факти та формулюється висновок про виявлені порушення зобов’язань з боку держави-відповідача щодо положень Конвенції. Доповідь передається Комітетові міністрів Ради Європи, після чого Комісія або заінтересована держава, що є стороною Європейської Конвенції з прав людини, можуть звернутись до Суду протягом трьох місяців. Якщо цього не зроблено, то Комітет міністрів вирішує питання про те, чи мало місце порушення Конвенції.
Детальніше: Інформаційний документ cекретаріату Європейського Суду з прав людини